Метою статті є археографічна публікація спогаду-некролога про Миколу Біляшівського – організатора і першого директора найбільшого історичного музею України. Цей текст зберігся в архіві Всеукраїнської академії наук, його автор наразі не встановлений. Самій публікації передує джерелознавчий коментар, який контекстуалізує документ серед опублікованих у 1926 р. некрологів М. Біляшівського. Водночас досліджено питання, що найбільше цінували в діяльності М. Біляшівського його сучасники, а також – як у 1920-х рр. формувався спосіб представлення цього діяча.