У статті детально досліджується “Пісня Київська”, що є важливим джерелом для з’ясування обставин розвитку культу Києво-Братської Богородиці на його ранньому етапі. Цей текст зберігся у складі двох уніатських пісенників з теренів Галичини першої половини XVIII  ст. У джерелознавчому коментарі автора обґрунтовано припущення, що пам’ятка з’явилася у стінах Києво-Братського монастиря протягом 1690-х рр. з нагоди завершення будівництва Богоявленського собору. Основна програмова мета тексту – уславлення чудотворної ікони та Братської обителі зі школою на тлі інших уславлених святинь тогочасного Києва. Той факт, що текст “Пісні Київської” зберігся у складі уніатських пісенників засвідчує популярність культу КиєвоБратської Богородиці далеко за межами Києва, а також ефективність зусиль могилянської корпорації у творенні та поширенні “реклами” своєї святині.