9 грудня відбулася презентація проєкту «Написи Святої Софії». Ідеться про цифрову документацію графіті в Софійському соборі в Києві. Така дослідницька інфраструктура дозволяє науковцям і громадськості вивчати написи Софійського собору, найдавніші з яких належать до першої половини 11 століття.

Цей проєкт є результатом тісної співпраці між Національним заповідником «Софія Київська», Національним музеєм історії України (МІСТ) та Ґетеборзьким університетом (Швеція). Команда має документувати написи за допомогою різних цифрових технологій і публікувати їх на тематичному онлайн порталі.

На стінах Софійського собору міститься понад 7000 написів. Вони охоплюють понад тисячу років, створені різними мовами й у різних системах письма. Ці написи є джерелом знань про культурну історію людства, мову та писемність, міграцію, торгівлю, культурний обмін і культурне розмаїття в Європі. Нині таке важливе для різних дисциплін джерело перебуває під гострою загрозою через війну росії проти України. Тому мета проєкту – допомогти зберегти цю культурну спадщину для майбутніх досліджень.

Керує проєктом Гуннар Альмевік, професор кафедри збереження спадщини Ґетеборзького університету (Швеція). Його команда має великий досвід у цифровізації, наприклад, для першої шведської антарктичної експедиції. Гуннар Альмевік розповів про труднощі в оцифруванні написів Софії, розвиток проєкту й деякі тенденції в галузі оцифрування.

«Графіті – це про постійний діалог і трансформацію»

Як починався проєкт? Наскільки знаю, спершу це відбувалося на ентузіазмі.

Необхідність взятися за документування та збереження графіті Софійського собору, безумовно, була викликана агресивною війною, яку розпочала росія. Ідею обговорювали в Національному заповіднику «Софія Київська» й МІСТ.

Я та мій колега з університету Джонатан Вестін уперше почули про це під час телефонного дзвінка від Ради національної культурної спадщини Швеції, яка обговорювала дії та рішення з Києвом. Ми із Джонатаном виконали багато роботи з оцифрування та оцінки ризиків для культурної спадщини, яка перебуває під небезпекою зникнення, включно з історичною культурною спадщиною, якій загрожує зміна клімату в Антарктиці. Тому вони й звернулися до нас. У нас є обладнання, досвід та навички. І – так, насамперед ми дотримуємося духу того, із чим працюємо, але, звичайно, з постійним фокусом на науці.

Після цього ми разом розробили проєкт і зібрали кошти для його реалізації. Ми отримали гранти від шведської дослідницької ради FORMAS, Шведської королівської академії літератури, історії та старожитностей і Ради національної культурної спадщини Швеції. Звісно, багато зусиль доклали насамперед працівники заповідника «Софія Київська», а також МІСТ. 

Роботи в «Софії Київській» почалися в січні 2024 року. Яке Ваше перше враження від собору?

Овва, це капсула часу. Це прекрасний простір, і перебування там дає відчуття комфорту та впевненості. Я помітив, що хоча стіни собору вкриті графіті, їх робили дуже шанобливо. Ця архітектурна пам’ятка також є документом, а графіті – то про постійний діалог і трансформацію. Це ніби своєрідний виклик у контексті жорстких сучасних правил збереження спадщини.

«Працюючи з графіті Святої Софії, ми багато експериментували»

На стінах Софійського собору понад 7000 графіті. Скільки часу знадобилося, щоб їх оцифрувати? Що було найскладнішим у роботі? Пам’ятаєте, який напис чи написи було найважче оцифрувати?

О, до фіналу ще далеко. Думаю, ми опрацювали близько 25 % поверхонь собору. Але, ймовірно, більшість написів охоплені, оскільки ми зосередилися на фресках зі значною кількістю графіті. Знадобився час, щоб обрати техніку й розробити методи роботи. Найскладнішою частиною процесу є управління даними та оцінка якості. Одна справа – збирати дані, але для оцінки нам потрібно їх передати й обробити, а зворотний зв’язок ускладнений, здебільшого через відстань між членами групи. 

Ми намагаємося отримати однаково високий рівень якості, зокрема зі щільно розташованими й важливими написами, але технічно це складно, коли йдеться про нерівні поверхні й місця, які розташовуються високо над землею. Ми використали фреску святого Онуфрія для тестування – на ній міститься понад 300 написів, багато з яких перекриваються.
 

Які технології Ви використовували? Чи експериментували з ними під час цієї роботи?

Ми багато експериментували. Знову ж таки, нам довелося збалансувати якість, вартість і час. Зрештою, ми зробили лазерне сканування всього інтер’єру. Але для досягнення якості в масштабі написів працювали здебільшого з такими методами, як фотограмметрія для 3D моделей і отримання зображень у техніці трансформації відбиття світла (Reflectance Transformation Imaging, RTI. – Ред.), яка є своєрідним віртуальним ліхтариком для освітлення поверхні з різних ракурсів. Ці методи працюють на основі фотофіксації поверхонь.

Який наступний етап оцифрування після того, як зроблено знімки?

Ми робимо фотографії та обробляємо їх завдяки різному програмному забезпеченню, щоб отримати 3D моделі, RTI зображення, а також ортофотографічні (вимірювані) фотографії високої роздільної здатності. Також обробляємо 3D моделі, щоб покращити видимість топографічних особливостей, побачити дрібні деталі в написах.

У майбутньому було б цікаво використати й інші наукові методи для дослідження спадщини, наприклад, щоб побачити підмальовок, визначити пігменти та сполучні речовини без деструктивного аналізу, а також, можливо, дослідити поверхні, де штукатурка, покладена в 17 столітті, закриває оригінальні фрески.

«Портал і техніки візуалізації допомагають з інтерпретаціями»

Для багатьох людей оцифрування зводиться до фотографування. Але так ми отримуємо лише стоси «німих» знімків без жодної інформації про них. Що можуть дізнатися про написи користувачі сайту?

На мою думку, портал буде дуже помічним інструментом як для дослідників, які хочуть інтерпретувати графіті, так і для звичайних людей, які хочуть роздивитися будь-які написи в деталях.

На місці роздивитися графіті дуже важко. Ви бачите, що вони є, але прочитати їх і розрізнити їхні обриси важко. Технологія покращує виразність. На порталі також є інструменти для вимірювання та транскрибування написів.

Раніше Ви казали, що цей проєкт може допомогти отримати нові знання про написи Святої Софії, оскільки завдяки онлайн платформі до них матимуть доступ дослідники в усьому світі. Яка інформація про ці графіті нині є білою плямою?

Ми впевнені, що тут ще залишаються невідомі графіті. Також є написи, досі не ідентифіковані. Портал і техніки візуалізації з-поміж іншого допомагають з інтерпретаціями. Чимало написів ідентифіковано, але не перекладено. Також можуть бути неправильні або суперечливі тлумачення. Думаю, що залишається багато контекстуальних питань, що їх можна було б дослідити.

Ми також можемо дізнатися більше про стилі письма, орфографію, про те, що й де люди писали, перебуваючи в церкві, можемо зафіксувати зразки авторського письма. Крім того, ми маємо можливість зіставити текст і зображення, соціальний клас або стать авторів та розташування написів і стиль письма. Портал покликаний допомогти з атрибуцією різних зображень, датуванням стилів, а також у багатьох інших дослідницьких питаннях.

На жаль, усі об’єкти спадщини в Україні опинилися під загрозою через війну. Знаю, що продовження проєкту зі Святою Софією допоможе розвивати оцифрування в країні. Чи можете розповісти більше про цю ініціативу?

Так! Це DIGICURE (від словосполучення («Digital Cultural Resilience and Protection» – «Цифрова культурна стійкість і захист». – Ред.)). Шведський Інститут підтримав дворічний навчальний проєкт із цифрового планування в разі непередбачених ситуацій. Джонатан Вестін і Дослідницька інфраструктура для цифрових гуманітарних наук Ґетеборзького університету відіграють провідну роль, також співпрацюючи з Національним заповідником «Софія Київська» та МІСТ.

У цьому проєкті ми прагнемо використати набуті компетенцію та обладнання й розширити групу «Софії Київської» та МІСТ, готуючи нових фахових стейкхолдерів. Спочатку підготуємо тренерів у групі з близько 20 осіб. Ми сконтактуємо цю групу з професійними організаціями й інституціями в Європі, які займаються культурною спадщиною, оцінкою ризиків та оцифруванням. Тоді запропонуємо тренінги для регіональних і місцевих фахівців у секторі спадщини України, щоб вони могли готувати документацію, а також ділитися знаннями з колегами й місцевими мережами.

«Документація впливу зміни клімату на об’єкти культурної спадщини також є способом підкреслити необхідність дій»

Попередній проєкт вашої команди з оцифрування був пов’язаний з першою шведською антарктичною експедицією. Напевно, це цілковито інший досвід, порівнюючи з написами Святої Софії. Що було найважчим у роботі в таких екстремальних умовах? Чому для таких об’єктів важлива цифровізація?

Так, там справді холодно. Обмеження з транспортом і зв’язком, а також непередбачувана погода також роблять цей проєкт дещо небезпечним. Ми зупинялися в різних місцях, йдучи слідами першої шведської антарктичної експедиції 1901–1903 років. Це був дослідницький проєкт, і ми працювали із залишками дослідницької станції та кам’яних хатин.

Більшість людей туди не їздить. Туди мало хто може потрапити. Цілий материк – як заповідник. Тому важливо зробити такі середовища доступними для людей у цифровому вигляді. На полюсах світу швидкість трансформацій унаслідок зміни клімату справді швидка й помітна. Документування та поширення інформації про вплив зміни клімату на об’єкти культурної спадщини також є способом підкреслити необхідність дій.

Як, на Вашу думку, розвиватимуться технології цифровізації? Як штучний інтелект може допомогти в цій сфері? 

Так, звичайно, він може допомогти в багатьох аспектах. Використовувати ШІ на порталі для аналізу даних – це вже реальна можливість. Його можна, наприклад, застосувати для виявлення нових написів у 3D моделях або для ідентифікації стилів письма й окремих знаків серед 7000 написів.

Свою дисертацію PhD Ви присвятили будівлям як джерелу знань. Що робить це джерело унікальним з-поміж інших, як-от документи тощо?

Будівлі – частина нашого повсякденного життя. Вони занурюють нас у певну атмосферу та впливають на кожну людину. Ми всі звикли до будівель і знаємо, як обійти їх навколо та як інтерпретувати їхнє кодування принаймні на базовому рівні. Різноманітність висловлювань і різних способів структурування простору, використання матеріалів і композиційних конструкцій дають змогу всім нам поміркувати над тим, чому люди будували саме так, яке значення це мало та в які життєві історії та суспільства вони були залучені протягом свого існування.

Чи є у Вас професійна мрія оцифрувати певний об’єкт культурної спадщини?

Гм, я хотів би дістатися до аттика та крипти Святої Софії (одна з найвищих і підземна частини храму. – Ред.) та поділитися досвідом завдяки цифровій моделі.