Офіс Генпрокурора спільно з Національною поліцією України передав Національному музею історії України скарб із трьох срібних римських злитків, які врятували від нелегального продажу та повернули державі. 

Скарб знайшли на території Хустського району Закарпаття. Місцевий житель намагався продати один зі злитків в інтернеті. Це виявив співробітник музею, який повідомив про злочин правоохоронцям.

За цим фактом Закарпатська обласна прокуратура розпочала кримінальне провадження, залучивши до розслідування обласне управління Нацполіції та оперативні підрозділи.

Враховуючи особливу культурну цінність скарбу, хід розслідування взяв на контроль Офіс Генерального прокурора.

Правоохоронці упередили спробу продажу срібного злитка, а під час обшуку вдома у продавця виявили ще два аналогічні предмети. Експертиза фахівців Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та Національного музею історії України підтвердила унікальність артефактів. 

Кожен зі злитків виготовлений з майже чистого срібла, важить по 342 г і містить відбитки монети римського імператора Костянтина Великого (272–337). На злитки нанесено відбитки штемпелів, якими карбували золотий солід – монету, що випускали з 310 по 313 рік у місті Августа Треверорум (нині – Трір у Німеччині) на честь перемоги над франками. Злитки були перемотані тонкою срібною стрічкою, нині втраченою. 

Такі римські срібні злитки у формі бичачої шкіри або подвійної сокири-лабріса відомі з кінця 3 – початку 4 ст. У той час виникає традиція донату – імператорського дарунку військовим і службовцям. Найчастіше донати виплачували з нагоди інавгурації імператора, тобто його вступу на престол. Також донати дарували на честь святкування перемоги (тріумфу), призначення співправителя, повноліття спадкоємця, з нагоди збереження вірності війська під час заколоту і за заповітом.

Світлина інформаційного агентства «Укрінформ»

Генеральний прокурор Андрій Костін зауважив: «Експерти оцінюють вартість злитків приблизно у 3,5 млн грн. Але унікальними їх робить не вартість, а те, що у Європі до сьогодні знайдено лише декілька схожих злитків. Йдеться не лише про Римську імперію, а й про нашу землю і спільну європейську історію. З України століттями вивозили найцінніші археологічні знахідки, витвори мистецтва та інші цінності, за рахунок яких формувався образ так званої «великої і давньої російської культури». Нині держава-агресор намагається знищити нас і нашу культуру. Також є випадки продажу культурних цінностей через інтернет, як могло трапитися з цими злитками. Є варварська «археологія», спроби вивезення цінностей за кордон, випадки розорення та забудови курганів та археологічних пам’яток. І все це вчиняють наші з вами співгромадяни. Для мене їх злочини в сфері культурної спадщини є такими ж ганебними, як спалення машин наших військових і торгівля наркотиками, як шахрайство і розкрадання грошей на постачанні армії. 

Вдячний всім, хто допомагає викривати такі злочини і зберегти українське культурне надбання для майбутніх поколінь. Ваша пильність і небайдужість є важливим внеском у нашу спільну Перемогу. І не лише над росією, а й добра над злом». 

Світлина інформаційного агентства «Укрінформ»

Т. в. о. міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв подякував усім, хто долучився до повернення артефактів. Він закликав бути активними в тому, щоб будь-які пошуки та виявлення культурних цінностей не залишалися без уваги держави. 

Світлина інформаційного агентства «Укрінформ»

Генеральний директор Національного музею історії України, доктор історичних наук Федір Андрощук зазначив, що за роки повномасштабної війни стало традицією те, що Генеральна прокуратура і Нацполіція щонайменше раз на рік представляють громадськості результати боротьби з незаконним обігом старожитностей.  

«За ініціативи музею відкрито близько 70 кримінальних проваджень, за якими йдуть слідчі дії, – йдеться про близько 9 тисяч археологічних предметів загалом. І вже є щонайменше 10 випадків, коли артефакти повертали у власність держави. Ця війна йде за ідентичність, і культура, археологічна спадщина – складові цієї ідентичності, які ми намагаємося зберігати». 

Світлина інформаційного агентства «Укрінформ»

Під час презентації подяку від Національного музею історії України отримав керівник Закарпатської обласної прокуратури Анатолій Ковальчук. Він швидко зреагував на звернення щодо срібних римських злитків і доклав багато зусиль для їх повернення.

Нині з врятованими злитками працюють дослідники, артефакти ще не експонують у музеї. Стежте за новинами на наших сторінках у соцмережах і на сайті, щоб дізнатися, коли їх можна побачити в експозиції, – ми обов’язково це зробимо. 

Зрозуміти масштаб цієї знахідки, а також її ймовірну історію допоможуть коментарі фахівців Національного музею історії України.

Світлина інформаційного агентства «Укрінформ»

«Те, що ми отримали нині, перевищує усі можливі мрії»

Федір Андрощук, доктор історичних наук, генеральний директор Національного музею історії України: «Нумізматична колекція нашого музею відома далеко за межами України. Достатньо сказати, що до її складу входить значна частина колекції останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського (1764–1785), яка вважалася найбільшою і найкращою у Польщі. Нині тут зберігається більше 100 тисяч монет, а антична складова цих фондів є найбільшою та найвідомішою в країні. Але те, що ми отримали нині, перевищує усі можливі мрії, бо нічого подібного не мають навіть найвідоміші колекції світу. 

Римські злитки з відбитками монетних штемпелів є лише в трьох музеях – у музеї римського міста Аугуста Рауріка (Кайзераугст, Швейцарія), в Історичному музеї Ганноверу (Німеччина) та у Скарбниці Німецького ордену (Австрія), де зберігаються два злитки зі скарбу в римському місті Емона (нині – Любляна, Словенія)». 

«Вперше знайдено злитки з відбитками штемпелів обох боків монети»

Зінаїда Зразюк, кандидат історичних наук, завідувачка відділу нумізматики Національного музею історії України: «Сьогодні відомо понад 90 срібних римських злитків, але ця знахідка є унікальною з кількох причин. По-перше, всі раніше знайдені злитки з відбитками монетних штемпелів виявили в межах Римської імперії, за винятком одного, випадково знайденого ще 1888 року біля Дірсторфу в Нижній Саксонії. 

По-друге, зазвичай на злитках карбувався штемпель, що засвідчував майстерню та час карбування. Відомо лише 11 злитків, на які нанесено відбитки монетних штемпелів. Це мало засвідчити, що вони виготовлені за наказом імператора на державному монетному дворі. 

І, зрештою, це перший випадок, коли знайдено злитки з відбитками штемпелів обох боків монети – її аверсу та реверсу.

Ще 294 року імператор Діоклетіан здійснив монетну реформу та запровадив новий срібний номінал – монету, яку вчені називають силіквою. Вага однієї силікви дорівнювала 3,4 г. Силікви часів Костянтина карбувалися з високопробного срібла, як і виявлені злитки. Вага кожного злитка складає близько 342 г, це більше римської лібри (а зазвичай вага таких злитків дорівнювала одній римській лібрі, тобто 328,9 г). Але ця вага відповідає вазі 100 силікв, що пояснює збільшену вагу цих злитків у порівнянні з ліброю».

Світлина інформаційного агентства «Укрінформ»

«Власник скарбу міг бути свідком і учасником битви, що змінила хід європейської історії»

Максим Левада, куратор музейної програми «Врятовані скарби»: «Три злитки, скріплені разом, мали бути даром для дуже високопоставленої людини. Те, що вони знайдені за межами Римської імперії на території сучасної України, робить їх безцінним джерелом про наше минуле. 

Римська імперія того часу лише починала оговтуватися від наслідків криз 3 століття. Безкінечні внутрішні війни, відомі як Епоха солдатських імператорів, помножені на перманенті вторгнення германських варварів по всьому кордону на Рейні та Дунаї, призвели до суттєвої нестачі досвідчених командирів. З початку 4 століття все частіше на командні посади у військо запрошують колишніх ворогів – варварських ватажків, вождів і королів. 

На жаль, територія Закарпаття в 4 ст. досліджена недостатньо для висновків про те, хто саме міг отримати такий донат. Поки нам зрозуміло, що в той період цей регіон заселяла «суміш» даків і германців. Припускають, що цими германцями було плем’я тайфалів, але більш обґрунтовані висновки потребують подальших наукових досліджень. Утім, завдяки бездоганній роботі правоохоронців, ми вже маємо нагоду зробити важливе та цікаве припущення.

Злитки виготовлені з нагоди перемоги над франками 310 року на імператорському монетному дворі в Трірі, де була штаб-квартира Костянтина. Але, з огляду на відомості з писемних джерел, донат війську тоді не виплачувався, бо ще до закінчення війни з франками імператор був змушений полишити армію і виступити з частиною війська проти заколотника Максиміана. А майже відразу після перемоги над франками для Костянтина виникла нова загроза. На той час система влади в Римській імперії передбачала існування кількох співправителів, що зрештою мало призвести до війни. Навесні 312 року Костянтин, вважаючи найбільшою небезпекою для себе імператора Максенція, який на той час перебував у Римі, вторгся в Італію. Ця війна закінчилася подією, яка має величезне значення для всієї історії християнства, – битвою біля Мульвійського мосту.

Йдеться про міст через Тибр, за яким власне починався Рим. Сучасники тих подій, церковні історики Євсевій Кесарійський і Лактанцій пишуть, що перед битвою у Костянтина сталося видіння – він побачив на небі сяючий хрест і почув слова «сим побідиш», тобто переможеш. Імператор наказав виготовити дорогоцінний хрест («crux gemmata») і нанести на щити воїнам та на бойовий прапор-лабарум символ імені Христа – христограму ХР. Наступного дня відбулася битва, Максенцій програв і знайшов власну смерть у водах Тибру, коли впав з моста. А Костянтин урочисто вступив до Риму, тобто справив тріумф. Саме тоді й виникла перша з 310 року нагода зробити війську донат.

Барельєф з арки Костянтина (315, Рим) із зображенням битви біля Мульвійського мосту. Можливо, серед цих воїнів є і власник врятованих срібних злитків

Тому, завдячуючи дуже оперативній і результативній роботі слідства, нам вдалося зберегти для історії унікальні артефакти – скарб, що належав високопоставленому офіцеру імператора Костянтина Великого, який, до того ж, міг бути свідком і учасником битви, що змінила хід європейської історії та дала поштовх до подальшого розповсюдження християнства як офіційної релігії».