16 століття. Срібло, золотіння. Україна.
Кадило – посудина для обкурювання пахощами (зазвичай, фіміамом / ладаном) простору, предмети і людей під час богослужіння. Зазвичай складається з двох чаш, верхня з котрих має прорізи для виходу диму. Це кадило є типовим зразком виробів, виготовлених під впливом пізньоготичних мотивів. До нижньої чаші і хреста прикріплено ланцюжки, з’єднані зверху з коптильником у вигляді срібної пластини з невеличким кільцем. У 1541 р. кадило подарував Успенському собору Києво-Печерської лаври Іван Горностай – маршалок надвірний, підскарбій земель князівства Литовського, староста Мінський та Слонимський.