Фундаменти храму Десятинної церкви Успіння Пресвятої Богородиці

Сучасне трасування фундаментів першого мурованого храму на теренах Русі. Споруджений після прийняття християнства у 988 р., він функціонував із ремонтами та перебудовами до зруйнування монголами в 1240 р. У ХVII та ХIX ст. на фундаментах цієї споруди споруджували нові храми, останній із них знищено радянською владою.

Перший мурований храм на Русі. Згідно з літописною згадкою, був закладений за княжіння Володимира Святославича в 989 і будувався до 996 року. Був зруйнований в 1240 році монголами під час штурму Києва.

Встановлено, що це був великий шестистовпний храм з трьома апсидами. Будівля спиралася на потужний фундамент із кварциту та залізистого пісковика, закріплений розчином цем’янки. На цей шар фундаментної кладки спиралися стіни, складені із плінфи. За матеріалами останніх досліджень, храм пережив чотири етапи реконструкції та перебудови протягом свого існування, що було пов’язано як із осуванням стін, так і з реконструкцією та розширенням. Ймовірно, в 30-ті роки ХІ ст. до будівлі було прибудовано галереї.

Літописець називає Десятинну церкву «марморяною» – інтер’єр був прикрашений різноманітними художніми деталями – це і різьблені кам’яні плити з мармуру та пірофіліту, і кам’яні мозаїки, частина з яких збереглася, і фрески. Окремою, дуже цікавою знахідкою, є кам’яний барельєф Богоматері.

Рештки фундаментів досліджували в 1635 році з ініціативи київського митрополита Петра Могили. Саме тоді на території, поруч з фундаментами храму, було знайдено кам’яний саркофаг, який він інтерпретував як поховання князя Володимира. Це, ймовірно, помилкове судження, адже літописець чітко описує, що князів ховали всередині Десятинної церкви.

Наступні дослідження провадив митрополит Євгеній Болховітінов у 1823–1824 та 1826 році. Після чого на рештках давньоруських фундаментів було закладено новий храм у російсько-візантійському стилі, будівництвом якого було пошкоджено значну частину решток давньоруського храму.

Після руйнації храмової споруди ХІХ століття більшовицьким режимом, наступні, найбільш масштабні дослідження решток середньовічної церкви провадив Максим Каргер у 1936–1939 роках. І, зрештою, в 2005–2011 роках фундаменти повторно досліджувала архітектурно-археологічна експедиція Інституту археології НАНУ. Саме дослідження ХХ ст. зафіксували найважливішу інформацію як про конструктивні особливості храму, так і про його історію, перебудову та загибель. Під час досліджень ХХ ст. було зафіксовано як археологічні об’єкти, що передували спорудженню храму – сліди поселення VIII ст., решти могильника Х ст., так і збережені середньовічні знахідки – предмети внутрішнього убранства, релігійні та світські речі, фрагменти мармурового саркофага, подібного до саркофага Ярослава Мудрого з Софії Київської, і одне з небагатьох збережених княжих поховань ХІ ст. з внутрішнього простору.

Через таку складну історію вивчення Десятинної церкви частину унікальних знахідок, на жаль, було втрачено. Інша частина зберігається в колекціях різних установ, не лише на території України. В Національному музеї історії України експонується частина предметів з першого мурованого храму Русі.