Писанки. ХІІ – ХІІІ ст.

Писанки – глиняні пустотілі яйця з кулькою всередині, розписані поліхромною поливою. Нерідко їх називають брязкальцями. Виробництво писанок виникло, як побічне, при виготовлені полив’яних плиток, котрі використовували для оздоблення стін і підлоги палаців і храмів. Виготовляли їх із глини стрічковим способом, потім випалювали і покривали непрозорою поливою. Писанки з зеленою або коричнево-бурою поверхнею мають розпис, в основному петлеподібний, інколи оперезаний кілька разів звичайними смужками. Але найтиповішим був орнамент у вигляді візерунку з фігурних дужок. Розписані узорами-дужками писанки виготовляли в майстернях Києва. Писанки датують Х‒ХІІІ ст., найбільш поширені вони були в ХІ – сер. ХІІ ст.

Дослідники пов’язують писанки з язичницькими віруваннями слов’ян. Яйце мало велике значення в слов’янській обрядовості. Культ яйця був пов’язаний з язичницькими весняними святами. Також є припущення, що це були дитячі іграшки-брязкальця. Або їх могли використовувати як певні декоративні елементи приміщень.