Захисний обладунок давньоруського воїна. ХІ – ХІІ ст.

Популярним видом захисної зброї на Русі були шолом і кольчуга (бойовий одяг подібний до сорочки з дрібних, щільно сплетених залізних кілець). Шолом був знайдений у Києві, у 1834 р. під час розкриття земляного валу на Хрещатику. Шолом сфероконічний, має тричастинну тулію та навершя-стрижень. До тулії прикріплено вузький наносник з надбровними викружками. На ньому пробито шість дрібних отворів для кріплення кольчужної бармиці, що захищала нижню частину обличчя й шию. Такі шоломи чудово захищали голову воїна від стріл та холодної зброї. Такий шолом найімовірніше належав знатному воїну.

Кольчуга також походить з Києва, проте відомості щодо часу і обставин її знахідки не збереглися. Виготовлена із пласких клепаних залізних кілець діаметром 2 см. Вона була надійним захистом від холодної зброї. На виготовлення однієї кольчуги для середнього зросту йшло близько 600 м дроту і 18–20 тисяч кілець, а середня вага сягала 7 кг. У Східній Європі кольчуга відома з ІХ ст., на 200 років раніше, ніж у Західній Європі.