Діорама «Київ Х–ХІІІ століть»

Діорама  створена художником Олексієм Казанським у 1977 р. Близько 1400 років тому місто почали розбудовувати на Старокиївській горі. У Х ст., за часів князювання Володимира Святославича, воно вже займало всю Старокиївську гору. В центрі дитинця, укріпленої частини, оточеної валами та ровом, збудували кам’яну церкву святої Богородиці (Десятинну), освячену в 996 р. У дитинці також розташувалися князівські кам’яні палаци, купецькі та боярські двори, житла ремісників.

З приходом до влади Володимирового сина Ярослава Мудрого, у столиці проводили масштабні будівельні роботи – у центральній частині «міста Ярослава» споруджували Софійський собор (1037) – головний храм Києва, резиденцію митрополита Київського і всієї Русі.

У другій половині ХІ – ХІІ ст. на горі (нині – Володимирська гірка) звели величний Михайлівський Золотоверхий собор (1108–1113). Вперше в практиці культового будівництва Русі було використане покриття бань храму золотом.

Найбільшим торгово-ремісничим місцем Києва був Поділ. Через Поділ протікала річка Глибочиця (нині – вулиця Глибочицька), що впадала в річку Почайну. В центрі Подолу знаходилося Торговище – найбільша ринкова площа Києва. На початку 13 ст. кількість населення сягала 50 тисяч осіб.