#ЦьогоДня виповнюється 90 років від дня народження Івана Драча.

Український поет-модерніст, перекладач, кіносценарист, драматург, публіцист, громадський та політичний діяч, яскравий представник покоління шістдесятників.

Народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на Київщині. Належав до опозиційного літературного руху 1960-х років, а його поезія була одним із символів оновлення. Член Літературної студії імені Василя Чумака (1959) та КТМ «Сучасник». Працював у редакціях газет «Літературна Україна» та «Вітчизна».

У 1961 році в «Літературній газеті» було надруковано його феєричну трагедію у двох частинах «Ніж у сонці». У 1962 році вийшла друком перша збірка віршів Івана Драча «Соняшник». Того ж року його прийняли до Спілки письменників України.

Працював на Кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка. Саме Іван Драч став сценаристом культових стрічок українського кінематографа, а саме: «Криниця для спраглих» (1965), «Камінний хрест» (1968) та «Пропала грамота» (1972).

У 1976 році став лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку віршів «Корінь і крона». На початку 1980-х років активно займався творчою та журналістською діяльністю.

Іван Драч — один із засновників Народного руху України та перший голова цієї організації. Він послідовно підтримував ідею політичного та культурного відродження України. У 1990 році його обрали депутатом Верховної Ради УРСР.

За часів незалежності України був активним учасником політичного та громадського життя: членом Ради з питань мовної політики при Президентові України (1997–2001) та членом Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка.

У 2006 році Івану Драчу присвоєно звання «Герой України».

Помер 19 червня 2018 року. Похований у рідному селі Теліжинці поруч із могилою сина Максима.

Життєвим та творчим кредо для поета стали рядки з його ліричної поеми «Спрага»:

«Це спрага людяності, і краси, і змоги,

Я нею сповнений. Мене пече щоднини

Жагуча спрага щастя для людини.

Тривоги людства — це мої тривоги».