21 липня 2026 року минає 34 роки від повстання на кораблі Чорноморського флоту СКР-112. Подвиг українських моряків став яскравим епізодом процесу відродження українського флоту у 1990-х рр.

Відновлення Військово-морських сил після прийняття Акта Незалежності України проходило в надзвичайно важких умовах. Документи та матеріали свідчать, що створенням Військово-Морських Сил України ми завдячуємо передусім офіцерам та морякам, які, попри погрози та цькування з боку тодішнього командування, організували складання присяги. Саме позиція патріотичних українських офіцерів та мічманів зрушила з місця процес створення ВМС України.

26 січня 1992 року особовий склад 17-ї бригади кораблів охорони водного простору гарнізону Донузлав під командуванням капітана 2-го рангу Юрія Шалита склав присягу на вірність народу України. Більша частина екіпажу СКР-112 разом з іншими кораблями бригади присягнула Україні.

У подальшому проросійське керівництво ЧФ зняло з посади командира Юрія Шалита. Українських офіцерів звільняли, позбавляли житла, не присвоювали чергових звань. У червні в Дагомисі відбулися перемовини між російською та українською сторонами щодо Чорноморського флоту, які не вирішили основної проблеми його підпорядкування. Репресії та пасивність керівництва країни підштовхнули моряків до рішучих вчинків.

За день до повстання українські офіцери зібралися на квартирі капітана 2-го рангу Миколи Жибарєва, якого відсторонили від управління штабом бригади та виконання обов’язків, і вирішили здійснити перехід до Одеси, щоб привернути увагу до ситуації на Чорноморському флоті.

Вранці 21 липня корабель отримав дозвіл йти на тренування до штабу Кримської військово-морської бази. На борт піднявся капітан 3-го рангу Семенов, який був старшим на тренуванні. Коли корабель знявся з якоря, Микола Жибарєв узяв керування на себе. Семенов безуспішно намагався завадити українським офіцерам. Команда СКР-112 чула в радіоефірі, що готується спроба перешкодити виходу корабля з озера Донузлав.

О 8:56 над кораблем підняли прапор України.

Кораблі ЧФ МДК-184 і МПК-93 розпочали переслідування українського корабля. Переслідувачі в радіообміні наголосили на тому, що мають наказ відкрити вогонь. На що Микола Жибарєв відповів:

«Я йду під Державним прапором України в її територіальних водах і слідую в український порт Одеса. На провокації відповідати не буду, але готовий себе захищати».

О 10:00 про перехід корабля стало відомо командувачу ВМС України контр-адміралу Борису Кожину. З його термінового звернення по севастопольському радіо:

«Шановні севастопольці! До вас звертається командувач Військово-морськими Силами України контр-адмірал Кожин. 20 хвилин тому мені стало відомо, що екіпаж сторожового корабля СКР-112, що дислокується в Донузлаві, підняв Державний прапор України, вийшов у море й зараз прямує в порт Одеса.

Коли я звернувся до начальника штабу Чорноморського флоту віце-адмірала Гурінова не протидіяти сторожовому кораблю СКР-112, то отримав відповідь, що по кораблю буде застосовано зброю, а це може призвести до людських жертв. У складі екіпажу цього корабля служать і представники міста Севастополя, ваші діти і внуки.

Тому, дорогі севастопольці, не втрачаючи часу, дзвоніть по всіх телефонах на командний пункт Чорноморського флоту і вимагайте від його командування у жодному випадку не застосовувати проти сторожового корабля СКР-112 зброї».

Для переслідування СКР-112 підняли літаки Бе-12, на перехоплення яких із Одеси вилетів винищувач СУ-27, що супроводжував український корабель, охороняючи від захоплення. За час переслідування кораблі ЧФ намагалися йти на таран, відкривали вогонь за курсом СКР-112, кидали швартові кінці, щоб вивести з ладу ґвинти. Завдяки відчайдушним і професійним діям команди кораблю під українським прапором вдалося відірватися від погоні.

О 19:00 СКР-112 прибув до Одеси і став першим кораблем відновлених Військово-Морських Сил України.

До фондової колекції Національного музею історії України віцеадмірал Борис Кожин передав унікальні нарукавні знаки, які прикрашали його адміральську тужурку навесні 1992 р.