9 червня 1995 року в місті Сочі представники України й російської федерації підписали угоду про розподіл Чорноморського флоту колишнього СРСР. Угода визначила, що 18,3 % кораблів Чорноморського флоту відійшли Україні, а 81,7 % – рф. Головною базою ЧФ рф за угодою став Севастополь, а кожен офіцер, мічман і прапорщик Чорноморського флоту мав право на вільне визначення подальшої служби. Понад 2/3 з отриманих кораблів було списано через незадовільний стан, а деякі навіть не вводили до складу ВМС України. Кращі кораблі відійшли росії. Угода – одна з визначальних сторінок російсько-українських взаємин навколо флоту, результатом яких стала втрата України більшості кораблів і частини військово-морських баз ЧФ.

Наступним важливим документом російсько-українських відносин навколо флоту було підписання Угоди про статус та умови перебування Чорноморського флоту рф на території України 28 травня 1997 року, якою визначено статус і терміни перебування російського флоту та військових частин на українській території. Російській дипломатії під час перемовин вдалося нав’язати свій порядок денний і пов’язати питання армії та флоту з економічними угодами й закріпити за собою майно Чорноморського флоту.

До фондової колекції Національного музею історії України 2020 року полковник Віталій Лазоркін, один із засновників Збройних сил України, передав текст термінової телеграми Президенту України Леоніду Кравчуку від 12 березня 1992 року. У телеграмі українські моряки повідомляють очільнику держави про тиск командування Чорноморського флоту на мічманів та офіцерів, які присягнули народу України, і звертаються з проханням про захист честі та гідності українських воїнів. Текст телеграми розміщений на аркуші паперу А4 з поштовими корінцями від 12 березня 1992 року, зі зверненням до Президента України Кравчука Л. М. від загальних зборів офіцерів і мічманів 17-ї бригади охорони водного району Кримської військово-морської бази, яка розташовувалася на озері Донузлав і була найбоєздатнішим з’єднанням.

Документи початку 1990-х свідчать, що створенням Військово-морських сил України ми завдячуємо передусім офіцерам і морякам, які, попри погрози та цькування з боку тодішнього командування ЧФ, організували складання присяги. Саме позиція патріотичних українських офіцерів і мічманів зрушила з місця процес створення ВМС України. Доповіді вищому керівництву держави свідчать, що про загрози та загальну ситуацію на флоті Президент України отримував детальну інформацію. Викликає подив нерішучість і затягування часу вищого керівництва країни в ухваленні важливих доленосних рішень щодо українського флоту. Про загрози втрати Криму в разі розподілу флоту й використання кримських військово-морських баз російськими військовими постійно доповідали українські офіцери, зокрема й Віталій Лазоркін. З 1991-го до 2014 року на території України перебували іноземні військові формування, які в лютому-березні 2014 року ворог використав для захоплення військових частин і майна Військово-морських сил України.