12 років тому створено батальйон спеціального призначення МВС «Азов». За роки російсько-української війни він став одним із символів незламності та героїзму.

Підрозділ відіграв виняткову роль у звільненні Маріуполя у 2014 році. Восени того ж року він був розширений до полку. В лютому 2015 року «Азов» у результаті наступу звільнив населені пункти Широкине, Павлопіль, Комінтернове, Лебединське та Бердянське. 

Однією з найгероїчніших сторінок відбиття повномасштабної агресії рф стала 86-денна оборона Маріуполя. Перебуваючи у повній блокаді, бійці «Азову» та інших підрозділів Сил оборони України відчайдушно відбивали атаки чисельніших сил ворога, стримавши таким чином просування російських військ углиб країни. 20 травня згідно з наказом керівництва «Азов» разом з іншими підрозділами припинив оборону Маріуполя.

У квітні 2022 року, перебуваючи в оточеному Маріуполі, офіцери «Азову» створили підрозділ на території Запорізької області для деблокади міста. До його складу увійшли бійці, що перебували поза межами Маріуполя, а також добровольці. На базі цього підрозділу був сформований батальйон, який згодом розширили до бригади. Сьогодні воїни 12-ї бригади «Азов» НГУ беруть участь у боях на найгарячіших ділянках фронту та звільняють територію України від окупантів.

До першої річниці повномасштабного вторгнення в Національному музеї історії України відкрили виставку «Азовсталь: нові сенси», де, зокрема, представлені 15 історій Героїв «Азову», що віддали своє життя за Україну.

Серед них – історія азовця Владислава Литвиненка на псевдо Вектор. У березні цього року в музеї відкрили виставку, присвячену Герою. Саме в березні 2022 року, обороняючи Маріуполь, Владислав загинув, не доживши 2 дні до свого 28-го дня народження. Виставка розповідає історію про звичайного хлопця, який став Воїном, став Героєм. Владислав мав багато планів на майбутнє, любив свою родину, обожнював рідний Маріуполь і Київ. Займався спортом, долав страхи і перепони. Мріяв подорожувати світом, але жити в Україні. Вчився малювати, грати на гітарі, полюбляв шахи. Після його загибелі батьки взяли до рук пензлі і фарби, щоб відобразити життєпис сина. На виставці можна побачити речі, які ілюструють захоплення й інтереси Владислава, зокрема його художні роботи, а також твори його батьків про життя і мрії сина.