Український історик, публіцист, діяч українського національного руху й один з найрадикальніших представників дисидентського руху, член англійського ПЕН-клубу.

Народився в с. Холонів (нині Волинська область) у селянській родині. Закінчив історичний факультет Львівського університету (1958). Працював учителем у сільських школах, а з 1964 року обіймав посаду викладача Луцького педагогічного інституту. Увійшов до кола тих, кого в майбутньому ми називатимемо дисидентами. Поширював самвидав, читав заборонену літературу. Під час першої хвилі арештів української інтелігенції був заарештований 1 вересня 1965 року. У січні 1966-го засуджений до чотирьох років таборів суворого режиму за звинуваченнями в проведенні «антирадянської агітації та пропаганди» серед студентів інституту, де викладав, і розповсюдженні самвидаву. Покарання відбував у мордовському таборі ЖХ-385-17-А, звідки зміг передати текст одного з найвідоміших своїх творів «Репортаж із заповідника імені Берії». 1969 року був звільнений. У цей період Валентин Мороз пише статті «Серед снігів», «Хроніка опору», «Мойсей і Датан», які поширювали в самвидаві. У червні 1970-го його арештовують удруге. На закритому суді отримав вирок – шість років перебування в спецв’язниці (Владимирська тюрма, росія), три роки таборів суворого режиму та п’ять років заслання. Загалом 14 років ув’язнення. Справа Валентина Мороза набула розголосу за кордоном, а його ім’я стало символом жорстокості тоталітарної радянської системи. Після того як діяч відбув термін у в’язниці, його перевели до мордовського табору. 1979 року під тиском громадськості радянська влада була змушена обміняти Валентина Мороза й ще чотирьох дисидентів на двох радянських агентів КДБ.

Після звільнення Валентин Мороз залишився в США. Був викладачем Гарвардського університету, видавав журнал «Анабазис» (1980–1991). 1981 року переїхав жити до Канади. Працював радіожурналістом і проводив щотижневу радіопрограму в Торонто. Після проголошення незалежності України повернувся на батьківщину й оселився у Львові. Обіймав посаду завідувача кафедри українознавства Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова.

Автор понад 100 наукових праць і близько 30 книжок.

Помер Валентин Мороз 16 квітня 2019 року. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

На надгробному камені українського дисидента викарбувано: «Для мене найсвятіше людське право – це право бути українцем».

Серед нових надходжень до колекції музею – книжки Валентина Мороза «Бумеранг» і «Репортаж із заповідника імені Берії», які було надруковано 1974 року у видавництві «Смолоскип» імені Василя Симоненка (США).