22 березня народився Микола Лисенко (1842 – 1912) – відомий український композитор, піаніст, диригент, фольклорист та громадський діяч, автор опер «Різдвяна ніч» (1874), «Утоплена» (1885), «Наталка Полтавка» (1889), «Тарас Бульба» (1890) та «Енеїда» (1910), дитячих опер «Коза-дереза» (1880), «Пан Коцький» (1891) та «Зима і Весна» (1892), оперети «Чорноморці». М. Лисенко був автором чисельних оперних, хорових, вокальних та інструментальних творів, надавав величезного значення обробці української народної пісні. Композитора по праву вважають засновником українського національного музичного мистецтва.

М. Лисенко походив зі старовинного козацько-старшинського роду. Разом зі своїми родичами та друзями Михайлом Драгомановим, Михайлом Старицьким, Олександром Русовим, Павлом Чубинським, Володимиром Антоновичем, Федором Вовком, Тадеєм Рильським, Павлом Житецьким, Петром Косачем, Микола Лисенко був членом Київської Старої громади. Як громадівець він брав участь у діяльності недільної школи для селян, підготовці «Словника української мови», роботі Південно-Західного відділу Російського Географічного Товариства, збиранні та вивченні українського народного пісенного фольклору.

Завершивши з відзнакою навчання у Лейпцизькій консерваторії, Микола Лисенко як професійний піаніст виступав з концертами у Києві, Полтаві, Чернігові та Катеринославі. У першому відділенні цих концертів він виконував музику відомих європейських композиторів та свої власні твори. У другому відділенні концертів акомпанував хору, який виконував його музичні твори, створені на вірші Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки, а також обробки українських народних пісень. 

У 1904 р. Микола Лисенко заснував у Києві Музично-драматичну школу, у якій викладання здійснювалось українською мовою. На цей проєкт він витратив 4 тисячі карбованців, котрі були зібрані громадськістю на придбання будинку родини Лисенків у 1903 році до 35-річчя творчої діяльності композитора. А велика родина Лисенків й надалі мешкала в орендованому житлі на вулиці Саксаганського, 95, де зараз діє Меморіальний будинок-музей М.В. Лисенка. Там же після смерті свого батька впродовж п’яти років мешкав Максим Рильський – малий син покійного приятеля Миколи Лисенка, Тадея Рильського. 

У 1905 р. Микола Лисенко спільно з Олександром Кошицем організував українське музично-хорове товариство «Київський Боян». А в 1908 р. заснував «Український Клуб», члени якого – видатні діячі української науки, культури та мистецтва – проводили просвітницьку роботу серед населення: читали лекції, показували театральні вистави тощо. 

У грудні 1903 року в Україні було урочисто відзначено 35-річний ювілей творчої діяльності М. Лисенка, який із цієї нагоди отримав чимало вітальних листів. Одна з вітальних адрес була вручена ювіляру під час перебування композитора у Чернівцях, куди він приїхав на запрошення місцевих українських товариств. У Чернівцях Миколу Лисенка зустріли представники інтелігенції, городяни та мешканці буковинських сіл. З нагоди приїзду М. Лисенка у чернівецькому Народному Домі відбувся урочистий концерт. Вітальна адреса, у 1903 році вручена Миколі Лисенку у Чернівцях, зберігається у фондовому зібранні Національного музею історії України.