25 лютого 2026 року минуло 155 років від дня народження однієї з центральних постатей української культури Лесі Українки. 

З цієї нагоди музей запросив докторку філологічних наук, професорку, заступницю директора Навчально-наукового інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка Олену Романенко прочитати авторську лекцію на тему «Образ Лесі Українки у популярній культурі».

Лекторка розповіла, як змінилося сприйняття постаті письменниці у ХХ і ХХІ століттях, а також запропонувала слухачам поміркувати, ким постає Леся Українка сьогодні: ключовою постаттю історії української літератури, символом незламності, голосом українського фемінізму, культурним брендом чи навіть героїнею мемів?

«Популярна культура мусить подарувати оптимістичну картинку, спростити меседж та подати позитивний образ, який би відповідав канонам глобалізації», ‒ наголосила Олена Романенко. Професорка зазначила, що сучасні адаптації, як-от мультфільм «Мавка. Лісова пісня», перетворюють складні ідеї Лесі Українки у форму, зрозумілу для дітей та молоді, залишаючи при цьому частково оригінальний зміст.

Так, популярна культура має свої плюси: популяризує творчість, зменшує дистанцію між класикою і сучасністю, залучає нову аудиторію. Водночас є і зворотна сторона: спрощення змісту, викривлення ідей художнього твору, закріплення стереотипів. 

Особливу увагу на лекції надали творчості Лесі Українки як маркерові української ідентичності. «Життя і смерть ‒ це дуальність, яка переслідує людину, але у Лесі Українки до цього додається творчість, яка формує становлення людської екзистенції, де людина починає чути свій голос або втрачає свій голос, починає розуміти себе або не розуміти себе», ‒ пояснила лекторка. 

Цікава трансформація образу письменниці відбувається у знакові моменти історії української держави за останні кілька десятиліть. Зокрема, Революція Гідності стала одним із важливих етапів, коли образ Лесі Українки поряд із образами Тараса Шевченка та Івана Франка з’являється на Майдані і стає невіддільною частиною цієї картини дійсності. Для людей, що стояли на Майдані, Леся Українка також є символом боротьби, але в цій боротьбі акцентовано саме національно орієнтований компонент.

Олена Романенко також наголосила на важливості академічної роботи та перекладів для популяризації української класики у світі: «Для китайських студентів, які опановують українську мову, “Лісова пісня” — дивовижний твір. Китайською він не перекладений. Китайською перекладено декілька поезій і прозових творів Лесі Українки». Нині з’являються переклади українських класиків англійською, італійською та іншими мовами, що дає змогу ширшій аудиторії глибше пізнавати український культурний контекст.

У фокусі лекції загалом були теми:

• візуальні репрезентації образу Лесі Українки у кіно, живописі, дизайні та айдентиці;
• переосмислення постаті в контексті війни та формування національної ідентичності;
• феміністичні інтерпретації творчості;
• трансформація образу письменниці у просторі популярної культури.

Нова модель сприйняття Лесі Українки, за словами професорки, почала охоплювати інтелектуальні горизонти письменниці, чуттєвість, жіночність, аристократичність, драматизм, ліричність і навіть провокативність. Нова модель переосмислює образ Лесі Українки як символ сили, а не страждання; адаптує тексти для масової аудиторії; інтегрує Лесю Українку в сучасний візуальний і медіапростір тощо. 

Лекція зацікавить всіх, хто досліджує українську культуру, працює з медіа або прагне глибше зрозуміти, як класичні постаті набувають нових сенсів у сучасному суспільстві. 

ПЕРЕГЛЯНУТИ ЛЕКЦІЮ