7 лютого в Національному музеї історії України відбулася публічна дискусія «Кавова традиція в Україні. Історія та соціальний контекст». Відсутність світла в музеї не стала на заваді справжнім поціновувачам кави, які разом із нашими доповідачами здійснили захопливу й пізнавальну мандрівку від кавових терас Ємену та перших кавʼярень Стамбула до теренів сучасної України. У колі експертів та дослідників гості музею почули про історичний контекст появи кави в Криму та Північному Причорноморʼї, а також дізнались, яке місце кава посідала в побуті, традиціях гостинності, міській культурі та палацовому етикеті Кримського ханства й Османської імперії.

Археолог і кандидат історичних наук Павло Нечитайло ознайомив слухачів із результатами розкопок османської кав’ярні, які здійснювалися з 2016 року на площі Польський ринок у місті Камʼянці-Подільському. Саме там була розкопана одна із десяти «найпівнічніших» османських кав’ярень, що працювали в місті у часи «турецького панування» (у 1672‒1699 роках). В османській і кримськотатарській історичній традиції кав’ярні були не лише публічними «закладами харчування», але й важливими осередками суспільного життя. Своєрідними «чоловічими клубами», де проводили час за розмовами й політичними дискусіями, дізнавались останні новини, обмінювались ідеями та укладали комерційні угоди. Тож виявлені під час археологічних досліджень залишки посуду турецької, іранської та китайської роботи, люльки для тютюну й інші повсякденні речі, дали можливість відтворити матеріальний світ поціновувачів кави минулих століть та розкрити більше деталей про спосіб життя тогочасних мешканців цього крупного торгівельно-ремісничого центру на Поділлі.

Дослідник Олексій Сокирко, доктор історичних наук та автор книги «Кулінарна мандрівка в Гетьманщину», звернув увагу на те, що українські терени посідали важливе місце на «кавовій карті світу». Завдяки культурному трансферу Україна століттями була простором для передачі знань та культурних практик у Центральній та Східній Європі. Саме через османські й ханські володіння в Криму та Причонорморʼї звичка споживати каву стала популярною в середовищі козацької старшини та шляхти. Про любов до кави гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького чи інших українських можновладців нині добре відомо завдяки згадкам сучасників.

Про те, що вживання кави та чаю було частиною усталеної культури в середовищі церковної еліти, розповів Максим Яременко, доктор історичних наук та автор праць із повсякденного життя православного духовенства в Україні у XVIII ст. Зокрема, цікаві відомості відкривають реєстри майна, у яких відображений різноманітний посуд для приготування та споживання цих напоїв: металеві та порцелянові чайнички, кавники, чашки, блюдця, цукорниці тощо. На те, що кава у цей час не була дивиною для українських церковних кіл, вказує ще й звичне утворення від слова «кофе» прикметників на позначення кольору: «роллю кофейною покритій…», «темнокофейне», «кафейного цвεту», тощо.

Фото та відео Victoria Sidorova, Національний Музей історії України