4 лютого виповнюється 90 років від дня народження українського археолога, поета Бориса Мозолевського (04.02.1936 – 13.09.1993). Борис Мозолевський насамперед відомий тим, що саме йому доля подарувала можливість знайти в одному зі степових курганів, що мав назву Товста Могила, золоту скіфську пектораль – символ влади правителя Скіфії та шедевр давньогрецького ювелірного мистецтва.

Проте кожен археологічний сезон, що його Борис Мозолевський проводив на розкопках, приносив дуже цікаві та важливі результати. У низці відкриттів – скіфські кургани, як-от Хомина Могила, Жовтокам’янка, Завадські та Іспанові Могили, Соболева Могила, Водяна Могила й багато інших. Здавалося, що археолога обрала сама Скіфія, що саме йому вона відкривала свої таємниці. А Борис Мозолевський був закоханий у Степ, в якому він народився і в якому минула більша частина його життя. Археолог снив минулим, про яке розповідав на сторінках своїх наукових монографій і статей та яке оспівував у своїх віршах.

Борис Мозолевський був одним з тих, кого ми називаємо шістдесятниками – покоління українських митців часів так званої «відлиги» кінця 1950-х – 1960-х років. Вони відстоювали національну культуру, свободу слова, права людини й фактично були в опозиції до радянської владної системи. Те, що Борис Мозолевський не зазнав долі свого друга, поета Василя Стуса й не потрапив до мордовських таборів, сталося завдяки знайденню пекторалі в червні 1971 року. Сенсаційна знахідка дозволила археологу залишитися в професії, писати й публікувати вірші. Та Борис Мозолевський до останніх днів життя був вірним духу шістдесятництва – відтоді вірші писав тільки українською, так само українською видав монографію «Товста Могила» та науково-популярне видання «Скіфський степ».

Життя відміряло йому відносно небагато років. Але то були роки, насичені напруженою працею та неймовірними здобутками, вірними друзями й талановитими учнями.

Завдяки розкопкам Бориса Мозолевського Скарбниця НМІУ наповнювався все новими й новими шедеврами давнього мистецтва. Водночас він докладав чимало зусиль до створення різних реконструкцій. Саме Борис Мозолевський свого часу посприяв тому, щоб далекого 1971 року підготувати дві вирізки із жіночої гробниці кургану Товста Могила й привезти їх із Дніпропетровщини до музею в Києві. Він хотів розділити з усіма радість відкриття, щемливе відчуття знайомства з давніми мешканцями українського степу, дати можливість доторкнутися до «живого» минулого...

Сьогоднішньою згадкою про надзвичайну людину, видатного археолога й самобутнього поета Бориса Мозолевського буде ось ця золота фігурка вепра. Це один з перших предметів, які археолог передав до музею. Знайдено вепра в кургані Хомина Могила 1970 року в правобережній частині Дніпропетровської області.

Фігурка, ймовірно, була ручкою чаші, яка не збереглася, оскільки поховання розтрощили давні грабіжники. Майстер дуже реалістично передав образ степового звіра, який мовби завмер на мить, що стала вічністю. У фігурці є якась неймовірна магічна сила, бо навіть найсуворіші відвідувачі починають усміхатися, коли вперше її бачать.