Щороку 22 січня українці відзначають День Соборності України. На державному рівні свято встановлено 1999 року Указом Президента України «Про День соборності України».

На початку 20 століття українці не мали власної держави, а землі, на яких жив наш народ, входили до складу різних держав: більшість – до російської імперії, а Східна Галичина, Буковина та Закарпаття – до Австро-Угорщини. Проте українці мріяли об’єднатись в одну державу і суспільно-політичні процеси початку 20 століття дозволили цій мрії втілитись. 

22 січня 1918 року була проголошена незалежна Українська Народна Республіка в Києві, згодом, 13 листопада 1918 року, – Західноукраїнська Народна Республіка у Львові. Майже одразу між делегаціями УНР і ЗУНР почалися переговори, які завершилися підписанням 1 грудня 1918 року Передвступного договору про злуку (об’єднання) обох держав. 

22 січня 1919 року відбулася визначна подія для українського народу ‒ на Софійській площі в Києві було офіційно проголошено «Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західно-Українською Народною Республікою», що ввійшов в історію як Акт Злуки.

Проте після поразки Української революції 1917–1921 років цю дату згадували вголос хіба що в еміграції, адже Україна знову була поділена й окупована.

Лише в 1939 році, на 20-ту річницю відзначення Акта Злуки, в українців Карпатської України та всіх, хто на той час вже перебував в еміграції і міг прибути до Хусту, з’явилася можливість згадати про подію 1919 року, що відбулася не лише в Києві, але і в Закарпатті. Адже 21 січня 1919 року в Хусті пройшов з’їзд Всенародних зборів про приєднання Закарпаття до УНР зі столицею в Києві.

22 січня 1939 року до Хусту з’їхалося понад 30000 людей із Гуцульщини, Хустщини, Волівщини, Севлющини й інших регіонів для участі в маніфестації. На фото видно, що люди тримали в руках державні прапори Української Народної Республіки та Карпатської України. Показовим є напис на транспаранті: «Наш веселий гомін-спів най несеться в Київ-Львів», який свідчить про те, що ідея незалежної соборної України продовжувала жити навіть в умовах, коли більшість українських земель перебувала під окупацією.

Маніфестація почалася зі служби в церкві, а об 11 ранку сформувалася величезна колона для походу, що почався від центральної вулиці й тривав три години вулицями міста під супровід оркестру, який виконував українські похідні пісні. І лише о 14 годині розпочалися урочисті збори на центральній площі міста, що називалася тоді Старий базар, і де згодом, вже в березні того ж року, було проголошено незалежність Карпатської України.

На сьогодні багато матеріалів, що стосуються діяльності Карпатської України, зберігаються в діаспорі й поступово передаються до українських архівів та музеїв. Переважно це книги, поштівки й фото.