12 січня 1873 року в селі Ворожба поблизу міста Лебедин на Сумщині народився відомий митець Василь Григорович Кричевський (1872–1952).

Його першим архітектурним проєктом став будинок Полтавської земської управи (1902), створений з використанням елементів української народної архітектури. Переїхавши 1907 року до Києва, В. Кричевський втілив проєкти житлового будинку для історика Івана Щітківського (вул. Полтавська, 4-а) та Народного училища імені Сергія Грушевського – батька історика Михайла Грушевського (вул. Кирилівська, 164).

1908 року архітектор створив проєкт оздоблення прибуткового будинку родини Грушевських, розташованого на розі вулиць Паньківської та Микільсько-Ботанічної. В одній із квартир цього будинку мешкав з родиною Михайло Грушевський, а В. Кричевський оселився в мансарді, розмістивши там своє зібрання творів українського народного мистецтва, зібраних у різних куточках України.

З 1919 року В. Кричевський викладав у київських архітектурному і художньому інститутах. Коли його студенти виконували креслення давніх київських будівель, з’ясувалося, що в будинку по Хрещатицькому провулку, 8 (нині – провулок Т. Шевченка) 1846 року мешкав Тарас Шевченко. За клопотанням В. Кричевського цей будинок 1925-го передали Всеукраїнській академії наук, і в ньому створили Музей Великого Кобзаря. Під час реставрації цього будинку Василь Григорович керував відтворенням інтер’єрів.

Останньою архітектурною роботою В. Кричевського (у співавторстві з Петром Костирком) стало створення в 1933–1937 роках проєкту Музею Тараса Шевченка в Каневі.

Василь Григорович був не лише талановитим архітектором, а й живописцем та книжковим графіком. У 1917–1918 роках він розробив проєкти державного герба й печатки Української Народної Республіки, дизайн банкнот Центральної Ради.

В. Кричевський оформив кілька друкованих творів Михайла Грушевського, зокрема «Ілюстровану історію України», створив макети обкладинок для кількатомної праці Данила й Вадима Щербаківських «Українське мистецтво», виготовив макети кількох десятків книжкових обкладинок та ілюстрацій для видавництв «Час» і «Рух», Державного видавництва України, Інституту книгознавства та «Книгоспілки».

Після Другої світової війни митець перебував у еміграції в Західній Європі, а 1949 року переїхав до своєї дочки, яка мешкала у Венесуелі. 1952-го В. Кричевський помер у місті Каракас, згодом його перепоховали на українському цвинтарі в місті Саут-Баунд-Брук у США.

У Національному музеї історії України зберігається етюд В. Кричевського «Алушта», пов'язаний з його багаторічним захопленням красою природи Кримського півострова. У 1897–1935 роках митець часто відвідував Крим, де створив чимало живописних етюдів і графічних рисунків. До Криму В. Кричевський вперше потрапив 1897 року, коли працював у харківського архітектора Олексія Бекетова і влітку побував на дачі родини Бекетових в Алушті. Восени того самого року художник дебютував із кримськими етюдами на художній виставці в Харкові і вважав участь у цій виставці початком своєї мистецької кар’єри. У серпні-вересні 1924 року В. Кричевський виконав у Алушті понад 60 олійних етюдів і чимало замальовок олівцем. Зі своєї останньої поїздки на Південний берег Криму митець влітку 1935-го привіз до Києва чимало етюдів із кримськими краєвидами та пейзажами міст Алушта та Партеніт.