8 січня 1864 року в селі Вишнополі (нині – Тальнівського району Черкаської області) народився Іван Сидорович Їжакевич (1864–1962) – відомий український живописець і графік.

Після закінчення церковнопарафіяльної школи майбутній митець вирушив до Києва до свого двоюрідного дядька, який писав ікони. У 1872–1876 роках юний Іван навчався в іконописній школі Києво-Печерської лаври, здобуваючи добрі практичні навички та певні теоретичні знання. Задля вдосконалення своєї майстерності юнак вступив до Київської рисувальної школи Миколи Мурашка і як один з найкращих учнів у 1882–1884-х брав участь у реставрації фресок 12 століття Кирилівської церкви в Києві. У 1884–1888 роках Іван Їжакевич був вільним слухачем Академії мистецтв, упродовж 1888–1917-х він створював для популярних періодичних видань ілюстрації, присвячені історії та побуту українського народу. Серед малюнків художника, створених для часопису «Нива», були ілюстрації до поем Тараса Шевченка «Причинна», «Гайдамаки» й «Катерина».

У 1905–1906 роках викладав в іконописній школі Києво-Печерської лаври. За ескізами й під керівництвом Івана Їжакевича його учні виконали розписи монастирської церкви Всіх Святих та Трапезної палати із церквою Преподобних Антонія і Феодосія.

Протягом життя митець створив ікони для багатьох київських храмів. Зокрема, для Макаріївської церкви (вул. Стара Поляна) 1947 року він написав ікони «Несподівана радість», «Чудо Святого Миколи Мокрого в Києві» та «Мученик Макарій».

Іван Їжакевич є автором низки живописних творів із зображеннями київських пам’яток архітектури, репродукції яких у 1910-х роках київські видавництва розміщували на поштових листівках. На виставці «Хто як Бог?: образ Архистратига Михаїла в національній історії та культурі», що діє в Національному музеї історії України, представлена поштова картка з репродукцією картини Івана Їжакевича «Економічна брама Михайлівського Золотоверхого монастиря».

У 1930-ті на замовлення музеїв Харкова, Києва та Дніпропетровська художник створив низку полотен на історичні теми. Для Київського історичного музею це були картини «Рада роду», «Кирилівська стоянка», «Повстання киян в 1113 році», «Повстання Мухи в Галичині», «Кияни в 1472 році не пускають до міста Мартина Гаштольда». 

Славу книжкового графіка митцю принесли ілюстрації до творів корифеїв української літератури, зокрема цикл кольорових ілюстрацій до «Кобзаря» Тараса Шевченка 1939 року видання.

У 1905–1956 роках Івана Їжакевич мешкав на Куренівці (сучасна адреса – вулиця Бондарська, 11), де на придбаній земельній ділянці збудував дерев’яний будинок, що зберігся донині. У цьому помешканні бували Остап Вишня, Фотій Красицький, Василь Касіян, інші відомі культурні діячі. У 1956–1962-х художник мешкав у будинку на вул. М. Садовського, 8-а, на фасаді якого 1964 року встановлено меморіальну дошку.

За спогадами тих, хто знав Івана Їжакевича, до останніх днів він зберігав працьовитість, бадьорість і оптимізм. 1962-го його іменем було названо одну з київських вулиць, розташовану на Вітряних горах.

Картинами Івана Їжакевича, що зберігаються в Національному музеї історії України, є твори на теми української історії (у 1930-х роках створені для оформлення музейної експозиції) та роботи, придбані в художника та його спадкоємців. 1963 року дружина Івана Їжакевича передала до музею його особисті речі, світлини й державні нагороди.