21 грудня 1861 року у селі Перешори (нині – Подільського району Одеської області) народився Євген Харлампович Чикаленко (1861 – 1929) – український громадський діяч, меценат, агроном, видавець та публіцист. 

Дитинство та юність Є. Чикаленка пройшли у батьківському маєтку, де юнак зацікавився сільським господарством і через те вивчав агрономію на природничому відділенні Харківського університету. В Харкові Є. Чикаленко у 1883 році одружився з громадською діячкою Марією Садик. Подружжя мало шестеро дітей.

Після смерті батька Є. Чикаленко господарював у Перешорах, на практиці вдосконалюючи свої агрономічні знання. Завдяки інноваційним для свого часу формам господарювання він отримував хороші врожаї навіть у посушливі роки. 

У 1894 році родина Чикаленків переїхала до Одеси, де Є. Чикаленко у 1897-му році видав українською мовою практичні поради «Розмови про сільське хазяйство», що стали у пригоді багатьом тогочасним аграріям. Харківське сільськогосподарське товариство відзначило це видання великою срібною медаллю, а Сільськогосподарська виставка у Катеринославі 1910-го року – золотою медаллю. 

У 1900-му Є.Чикаленко з родиною оселився у Києві, де став активним членом Старої громади. Чикаленки мешкали на вулиці Маріїнсько-Благовіщенській (нині – вул. П. Саксаганського, 56). У їхньому помешканні відбувались зібрання діячів української культури за участі братів Тобілевичів, Карпенка-Карого, Садовського і Саксаганського та інших. Улітку друзі Є.Чикаленка (Микола Лисенко, брати Тобілевичі, Михайло Коцюбинський, Сергій Єфремов, Володимир Винниченко) гостювали у його маєтку у Кононівці (нині – однойменне село Золотоніського району Черкаської області). 

Отримуючи чималі статки від господарства у Перешорах, Є. Чикаленко надавав значні кошти на підтримку української мови та культури. У 1906 – 1914 роках він, спільно з Василем Симиренком, фінансував видання української громадсько-політичної, економічної та літературної щоденної газети «Рада». Наслідками проукраїнської громадської позиції Є. Чикаленка став його арешт у 1907 році, обшуки у його будинках у Києві, Перешорах та Кононівці, загроза арешту і заслання. 

1917 та 1918 роки Є. Чикаленко провів у Києві. У цей час його старший син Лев був членом Центральної Ради, син Петро – секретарем Голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка. Є. Чикаленко спілкувався з Михайлом Грушевським, з яким був знайомий з часів видання газети «Рада». В уряді гетьмана Павла Скорпадського Є. Чикаленко був членом комісії з вироблення закону про землю, який, проте, не був втілений у життя.

З 1920 року Є. Чикаленко перебував у еміграції, у 1925 році очолював Термінологічну Комісію при Українській господарській академії у чеському місті Подєбради. 20 червня 1929 року Є. Чикаленко помер в Подєбрадах, і був там похований. 

У Національному музеї історії України зберігаються особисті речі Є. Чикаленка, передані його онуком Євгеном Івановичем Чикаленком.

При підготовці матеріалу використано працю Д.Дорошенка «Євген Чикаленко. Його життя і громадська діяльність» (Прага, 1934).