30 листопада 1848 року народився відомий митець польського походження Вільгельм Котарбінський (1848–1921), який наприкінці 19 – на початку 20 століття зробив значний внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва. 

Здобувши класичну художню освіту у римській Академії Святого Луки, В. Котарбінський у своїй творчості звертався до античної спадщини, відтворюючи образи минулого засобами академічного мистецтва та естетики символізму.

З 1889 року В. Котарбінський разом з іншими знаними художниками виконував розписи інтер’єрів київського Володимирського собору. У цей час митець познайомився з меценатами Богданом та Варварою Ханенками, а також з Миколою Терещенком. Вони замовили В. Котарбінському прикрасити їхні будинки у Києві монументальними сюжетними розписами на теми історії Давнього Світу, декоративними панно та плафонами.

У Національному музеї історії України зберігаються ескізи В. Котарбінського, створені у техніці сепії. У правому нижньому куті цих малюнків є підпис художника «WK», у лівому нижньому куті – ініціали дочки Адріана Прахова, Олени Адріанівни Прахової («ЕАП»), учениці В. Котарбінського, якій той дарував свої ескізи. 

Брат Олени Прахової Микола згадував, що після роботи у Володимирському соборі В. Котарбінський часто приходив до будинку Прахових на гостину і щовечора створював там одну чи дві сепії. Отже, за два роки він створив близько 200 сепій, які вражали оригінальною свіжістю, досконалістю графічних технік, точністю лінії та штриха. 

Серед творів В. Котарбінського, що зберігаються у нашому музеї – ескіз до картини «Біля жертовника» (з підписом «Kotarbinski»), що відтворює ідеалістичний світ античної культури. Подібні елегійні мотиви й образи (що поєднували риси академічного, символічного та модерного живопису) на початку 20 століття користувалися попитом у представників суспільної еліти, які замовляли В. Котарбінському художні твори. 

Античну тематику В. Котарбінський використав і в своєму ескізі до картини «Смерть гладіатора»: літній чоловік і юнак оплакують загиблого давньоримського гладіатора, що у захисних обладунках лежить на землі.

Інший ескіз художника – «Розіп’ятий янгол» – є взірцем символічних картин, які В. Котарбінський створював у Києві на межі 19 та 20 століть, коли стара система духовних цінностей уже вичерпала себе і потребувала оновлення. Похмурі картини митця співзвучні містичному живопису іншого київського художника – Михайла Врубеля, з яким В. Котарбінський познайомився ще у часи свого перебування у Римі. 

У 1895 році 60 сепій, створених В. Котарбінським, експонувалися на 3-й виставці Київського товариства художників. У 1907 році художня виставка, де були представлені 22 твори митця, відбулася у Київському художньо-промисловому та науковому музеї, що був попередником Національного музею історії України. У 1915 році, у приміщенні київського Університету Святого Володимира пройшла остання виставка за участі художника.