Опанас Заливаха – український живописець, кераміст, шістдесятник, член Клубу творчої молоді «Сучасник», правозахисник, політвʼязень. Його творчість називають одним із найяскравіших явищ в українському мистецтві другої половини 20 століття.

Народився у с. Гусинка Харківської області. В 1933 році родина Опанаса, рятуючись від голоду, переїхала на Далекий Схід. Там пройшла юність майбутнього художника. Змалку мав хист до малювання. Навчався у Ленінградському державному інституті живопису, скульптури, архітектури ім. Рєпіна, Академії мистецтв СРСР. 1957 р. проходив студентську практику в м. Косові Станіславської області, де вперше дізнався про українську культуру, історію, етнографію.

1961 р. Опанас Заливаха переїжджає жити в Україну. Вступає до Івано-Франківського обласного товариства художників. Перша виставка робіт митця була засуджена владою за «занепадницькі настрої». Багато часу митець проводив у Києві, малював у майстерні Алли Горської. 30 років життя в росії давалися взнаки, багато чого з української мови забулося, тому Опанас заново почав її вивчати. Йому допомагала в цьому Надія Світлична, рідна сестра літературознавця й дисидента Івана Світличного.

1964 р., до святкування 150-ліття з Дня народження Т.Шевченка, у вестибюлі червоного корпусу КНУ ім. Т. Шевченка Опанас Заливаха разом з Аллою Горською, Галиною Севрук, Людмилою Семикіною та Галиною Зубченко брав участь у створенні вітражу «Шевченко. Мати». Вітраж визнали антирадянським, тому він так і не був втілений у життя.

Заарештований з першою хвилею арештів української інтелігенції 1965 р. та засуджений до 5 років таборів суворого режиму за ст. 62 КК УРСР «антирадянська агітація і пропаганда» (табір № 385/11 Явас, Мордовія).

Коли митець повернувся до Івано-Франківська, його взяли під адміністративний нагляд на один рік. Працював креслярем, газетярем і копіювальником у побутовому бюро. 1989 р. отримав премію ім. Василя Стуса, в 1995 р. художнику було присуджено премію ім. Т. Г. Шевченка. Член Спілки художників України. Виставки робіт художника проводилися у багатьох містах України та закордоном. Помер 24 квітня 2007 р. Похований в урочищі Демʼянів Лаз.

Опанас Заливаха переосмислював українську національну мистецьку традицію, його твори наповнені інтелектуальними метафорами та архаїчною символікою.

«Україна у його полотнах дивиться нам в душу не очима селян, робітників чи історичних постатей, але дивиться очима вічности, що зупинилася на мить. Та мить спливе, і залишиться гідність лиця і мельодія, що якимось дивним чином вписалася в картину. «Ми є і будемо», – вперто веде своє митець», – писав про художника Євген Сверстюк.

 У Національному музеї історії України триває виставка «Боротьба за незалежність. Творці. Епізоди», де експонується деревʼяне намисто, яке Опанас Заливаха, перебуваючи в мордовському таборі, виготовив у подарунок для дисидентки Ольги Горинь.