21 листопада 1902 року народився Анатолій Никонович Волненко (1902 – 1965) – український живописець, який разом із Анатолієм Петрицьким і Олександром Хвостенком-Хвостовим стояв біля витоків сучасного українського театрального художнього мистецтва.

Анатолій Волненко народився у Харкові, був випускником Харківського художнього інституту, де його викладачем був Олександр Хвостенко-Хвостов, один із основоположників української сценографії. У 1925–1935 роках Анатолій Волненко працював художником Харківського театру опери та балету та Харківського українського народного драматичного театру. 

Під час Другої світової війни був мобілізований і в складі Першого українського фронту дійшов до Відня, отримав кілька поранень. По завершенню війни Анатолій Волненко оселився у Києві, де у 1946 році за рекомендацією Анатолія Петрицького вступив до Спілки художників України та працював в Управлінні у справах архітектурних пам'яток при Раді Міністрів Української РСР. Малюнки архітектурних споруд давнього Києва, які у цей час робив Анатолій Волненко, підштовхнули його до створення циклу станкових картин «Стародавній Київ», над яким він працював майже до кінця свого життя. 

У 1946 – 1951 роках учитель Анатолія Волненка, Олександр Хвостенко-Хвостов, був головним художником Київського театру опери та балету імені Тараса Шевченка. У цей час у цьому театрі працював Анатолій Петрицький. Означені митці запросили Анатолія Волненка до праці над оформленням театральних постановок. У 1951 – 1963 роках Анатолій Волненко став головним художником Київського оперного театру. У цей час він також займався станковим живописом і графікою, створював пейзажі та тематичні твори.

Художній стиль Анатолія Волненка формувався під впливом його викладачів у Харківському художньому училищі – Семена Прохорова та Митрофана Федорова, що були учнями Іллі Рєпіна. На його формування як митця справив вплив і Олександр Хвостенко-Хвостов, його учитель у Харківському художньому інституті, що був послідовником школи художника-імпресіоніста Костянтина Коровіна. Творчість Анатолія Волненка формувалась також під впливом українського театрального живопису, започаткованого у театральних трупах Марка Кропивницького та Миколи Садовського. 

Ознакою сценографічних робіт Анатолія Волненка була увага до деталей та характерних ознак епохи, яку він відтворював, зокрема національного вбрання та побуту. Ці риси були притаманні сценографії спектаклів «Маруся Богуславка» Анатолія Свечнікова (1951), «Запорожець за Дунаєм» Петра Гулака-Артемовського (1956), «Катерина» Миколи Аркаса, «Пан Коцький» та «Зима і Весна» Миколи Лисенка (обидва – 1956), «Лісова пісня» Михайла Скорульського (1957), «Назар Стодоля» Костянтина Данькевича (1960), «Тіни забутих предків» Віталія Кирейка (1963) та інших. 

За сорок років праці у галузі сценографії Анатолій Волненко створив близько тисячі ескізів декорацій та костюмів до спектаклів українського театру. 

У Національному музеї історії України зберігаються 33 живописні твори Анатолія Волненка (виконані олією, олівцем, гуашшю та аквареллю), більшість яких належать до циклу «Стародавній Київ». Чернетки та підготовчі малюнки до цього циклу, що збереглися в архіві художника, свідчать про уважне вивчення ним особливостей рельєфу міста та прагнення з’ясувати, яким воно було у добу Русі у різні пори року. Добре знання пам'яток архітектури і особливостей київського рельєфу дозволяло митцю створювати історично переконливі зображення.

Над циклом історичних картин «Стародавній Київ» Анатолій Волненко працював у 1946 – 1964 роках. У цих творах він прагнув з історичною точністю зобразити архітектуру давнього Києва та життя його мешканців. Цикл став вершиною творчості Анатолія Волненка в галузі станкового живопису. Вперше ці картини у 1964 році експонувалися у виставковій залі Київського театру опери та балету ім. Тараса Шевченка. Згодом їх побачили відвідувачі Історичного музею Української РСР (попередника Національного музею історії України), у якому ці роботи зберігаються  донині.