16 листопада 1867 року в Києві народився археолог-аматор Віктор Євгенійович Гезе (1867–1938), який 1896-го разом з Вікентієм Хвойкою в селі Верем’я на Київщині вивчав пам’ятки трипільської археологічної культури. 1912 року В. Гезе та В. Хвойка взяли участь у створенні Археологічного музею київських Вищих жіночих курсів.

1901-го В. Гезе розкопав поблизу села Сахнівка (нині – Черкаського району Черкаської області) дев’ять курганів скіфського часу. У найбільшому з них дослідник виявив золоту пластину з карбованими зображеннями десяти людських постатей, визначив її як деталь жіночої діадеми та датував 4 ст. до н. е. Про свою знахідку В. Гезе повідомив у листі до Парижа відомому антропологу Федору Вовку, учень якого – археолог Олександр Міллер, спільно з Адріаном де Мортільє 1904 року опублікували цей артефакт у французькому науковому часописі «Доісторична людина». Вони провели паралелі між сценами на пластині із Сахнівки та зображеннями на коштовних виробах зі скіфських курганів Куль-Оба й Чортомлик.

1902 року золота пластина із Сахнівки надійшла до зібрання київського колекціонера Богдана Ханенка. Нині цей історичний раритет зберігається у філіалі Національного музею історії України (НМІУ) – Скарбниці НМІУ.

1900 року мешканці Сахнівки виявили поблизу села на Дівич-Горі скарб ювелірних виробів 12–13 ст., серед яких була золота діадема з емалевими зображеннями. Це спонукало В. Гезе почати вивчати поселення києво-руського часу, розташоване на східному схилі Дівич-Гори.

У одному з досліджених жител археолог виявив фрагмент мідної позолоченої пластини із зображенням постаті святого й верхню частину мідного дзвону. У двох житлах було знайдено срібні та бронзові прикраси, фрагменти керамічного посуду 10–13 ст., два мідні казани, залізні знаряддя праці.

Вивчення Сахнівського городища українськими археологами в 1949 та 1972–1973 роках дозволили датувати цю археологічну пам’ятку 12 – першою половиною 13 ст. та визначити її як укріплений замок.

У 1901–1902 роках поблизу села Набутів (нині – Черкаського району Черкаської області) В. Гезе дослідив вісім курганів доби бронзи, а на городищі Очаків розкопав давньоруський цвинтар, у похованнях якого виявив залишки візантійських парчевих тканин, бурштинові, кришталеві й сердолікові намистини, срібні прикраси. Виявлені поховання дослідник датував 10–13 ст. Це датування підтвердили археологічні дослідження, які 1949 року провів Василь Довженко, він виявив на городищі культурні шари 12–13 ст.

Археологічні знахідки 1901–1903 років В. Гезе передав до Київського художньо-промислового і наукового музею – попередника НМІУ.

У 1914–1918-х В. Гезе воював на фронтах Першої світової війни, у 1920-х продовжував свою наукову діяльність у Києві. 1936 року його заарештували за звинуваченням в антирадянській діяльності й заслали до сибірських таборів, де дослідник загинув 1938 року.