8 листопада в Україні відзначають велике релігійне свято – Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних. Архистратиг Михаїл вважається одним з найшанованіших архангелів, захисником віри й поборником істини. У християнській традиції він очолює небесне воїнство в битві зі злом. Собор Архистратига Михаїла також є днем, коли вшановують усіх янголів-охоронців, які допомагають людям на їхньому духовному шляху, захищають від небезпек і підтримують у скрутні часи.

Святкування Собору Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних у 4 столітті запровадив помісний Лаодикійський собор. Іконографія сюжету «Собор Архистратига Михаїла» склалася у Візантії після відновлення на сьомому Вселенському соборі 787 року шанування ікон завдяки перемозі над іконоборцями.

Продовжуючи розповідь про експонати виставки «“Хто як Бог?”: образ Архистратига Михаїла в національній історії та культурі», хочемо звернути вашу увагу на ікону «Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних» 18 століття з фондового зібрання Національного музею історії України.

О́браз походить з іконостаса дерев’яної церкви Покрови Пресвятої Богородиці (1792) села Малі Горошки (нині – у складі селища Хорошів Житомирської області.

Цей твір, що є чудовим взірцем українського барокового мистецтва, невідомий іконописець написав темперними фарбами на липовій дошці. Автор ікони належав до волинської іконописної школи. Він дотримувався візантійського іконописного канону, який на Волинському Поліссі зберігався впродовж усього 18 століття.

На іконі зображені постаті архангелів та ангелів, які стоять на хмарах. У центрі – Михаїл у вбранні візантійського полководця (зелений хітон, золотий панцир, червоний плащ і чоботи). У правій руці він тримає меч, лівою рукою притримує піхви. Обабіч Михаїла – два архангели (Гавриїл та Рафаїл), позаду – інші архангели та янголи. Над живописними постатями в техніці різьблення по левкасу виконано бароковий рослинний декор.

На думку мистецтвознавців, у 17–18 століттях візантійські традиції в сакральному малярстві Волині зазнали помітних трансформацій: посилення фольклорних мотивів і наближення ікон до народних картин. Причиною цього стало те, що тогочасними замовниками ікон були переважно міщани – прихожани парафіяльних храмів, монастирі та сільські церковні громади з їхніми естетичними уподобаннями.

На думку кандидатки історичних наук Олени Походящої – дослідниці цього о́бразу, його до Київського художньо-промислового та наукового музею (попередника Національного музею історії України) між 1910 і 1916 роками із волинської музейної експедиції привіз Микола Біляшівський (директор музею) або Данило Щербаківський (завідувач історико-побутового відділу). У вересні 1916 року іконузаписали до музейних інвентарних книг.

Дерев’януПокровську церкву в селі Малі Горошки було споруджено 1792 року. Ікона «Собор Архістратига Михаїла», певно, розташовувалася в нижньому намісному ряду ліворуч від образу Пресвятої Богородиці, тим часом як храмова ікона Покрови Богородиці – праворуч від о́браза Ісуса Христа. Олена Походяща припустила, що ікона «Собор Архистратига Михаїла» надійшла до Покровського храму (1792) з давнішої церкви, оскільки в цьому іконописному творі відчутні значні впливи мистецтва українського бароко.

Після встановлення на початку 20 століття в Покровській церкві нового іконостаса її священик передав ікону «Собор Архистратига Михаїла» до Київського художньо-промислового та наукового музею.

Під час підготовки матеріалу використано публікацію Олени Походящої «Ікона «Собор Архистратига Михаїла в збірці Національного музею історії України»