13 жовтня 1871 року в Києві розпочала свою діяльність Колегія (приватна чоловіча гімназія) Павла Ґалаґана. Цей навчальний заклад громадський діяч і меценат, близький знайомий Тараса Шевченка та Михайла Максимовича, представник відомого українського козацького старшинського роду Григорій Павлович Ґалаґан (1819–1888) заснував на згадку про свого сина Павла, який 27 квітня 1869 року раптово помер у шістнадцятирічному віці. На утримання Колегії Григорій Ґалаґан спрямовував прибутки від своїх маєтків, розташованих на Полтавщині й Чернігівщині.

До закладу за конкурсом приймали здібних юнаків, які досягли віку Павла Галагана та навчалися в старших (четвертому – восьмому) гімназійних класах. Класи були невеликі за кількістю учнів, майже половина їх (з огляду на те, що походили з небагатих родин) навчалися безкоштовно, отримували безоплатні медичну допомогу й харчування, жили в гуртожитку при Колегії. Щороку до гімназії приймали вісім-дев’ять стипендіатів. Для решти учнів освіта була платною. Навчання в Колегії вважалося надзвичайно престижним, оскільки готувало юнаків до вступу в університет.

На першому поверсі навчального корпусу Колегії розміщувалися спальні кімнати, їдальня, буфет, вбиральні, приміщення для занять музикою та лікарня на чотири ліжка; на другому – церква, зала для урочистих зборів, бібліотека, чотири класні кімнати, фізичний кабінет, у мезоніні – бібліотека і квартира помічника вихователя, на цокольному поверсі – клас ручної праці, кухня, квартири економа й буфетника.

На одній із книг з бібліотеки Національного музею історії України є відбиток канцелярської печатки Колегії Павла Ґалаґана в Києві (1871–1917), опис якої наведено в 24-му параграфі Статуту цього закладу 1870 року: «...має власну печатку з написом у крузі чи вінку “Колегія Павла Галагана”». Видання, певно, походить з фундаментальної бібліотеки гімназії, якою користувалися викладачі й учні та яка 1896 року налічувала 3758 видань у 10 522 томах з таких наукових галузей, як теологія (278 назв), філософія та педагогіка (178), філологія (938), історія (903), мовознавство (309), математика та природничі науки (228), географія (269), правознавство (130), довідкові видання (143), періодичні видання (191) і різні видання (191).

До складу бібліотеки Колегії також належала книгозбірня (1505 назв видань у 4169 томах) історика й фольклориста Миколи Андрійовича Маркевича (1804–1860), придбана коштом удови Григорія Ґалаґана – Катерини Василівни, яка походила з козацької старшинської родини Кочубеїв.

Частиною фундаментальної бібліотеки закладу, за заповітом Григорія Ґалаґана, стала його особиста бібліотека, в якій було чимало цінних видань, зокрема «Лексикон» (словник) Памви Беринди (1627) та Литовський Статут (1583 року виданий у друкарні братів Мамоничів), а також рукописи початку 18 століття – описи Ніжинського, Стародубського й Чернігівського козацьких полків. Також подружжя Ґалаґанів передало до книгозбірні Колегії бібліотеку свого сина Павла Ґалаґана.

1919 року бібліотека гімназії надійшла на зберігання до Всенародної бібліотеки України (нині – Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського).

Сьогодні в будівлі колишньої Колегії Павла Ґалаґана (вул. Богдана Хмельницького, 11) діє Національний музей літератури України. Окрасою музею є приміщення бібліотеки гімназії з вишуканим двоярусним інтер’єром. У 1885 і 1886 роках тут працював Іван Франко, який у травні 1886 року в церкві Святих апостолів Петра і Павла Колегії взяв шлюб з Ольгою Хоружинською.

У закладі викладали український мовознавець Павло Житецький, відомі художники Олександр Мурашко та Микола Пимоненко. Випускниками Колегії були відомий орієнталіст Агатангел Кримський, поет Михайло Драй-Хмара, медик Олександр Богомолець, літературознавець Гнат Житецький; поет, перекладач і літературознавець Микола Зеров та багато інших.

Засновники Колегії прагнули створити в ній комфортну для учнів атмосферу. У недільні та святкові дні Григорій Ґалаґан запрошував гімназистів до себе на обід, на розваги й зустрічі з відомими культурними діячами. Він організував учнівський хор, у репертуарі якого були й українські пісні. У лютому 1881 року в гімназії відбувся аматорський спектакль «Наталка-Полтавка». 29 вересня 1917 року правління Колегії ухвалило запровадження викладання української мови та літератури.