В музеї презентували видання «Місто Батурин і Батуринська сотня в матеріалах Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр.»

15 вересня в Національному музеї історії України відбулася знакова подія — презентація унікального видання «Місто Батурин і Батуринська сотня в матеріалах Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр.». Книга у двох частинах, підготовлена Національний заповідник «Гетьманська столиця» у співпраці з Центральний державний історичний архів України, м. Київ та Благодійним фондом «Спадок Гетьманщини» і видана «Видавництвом “Кліоˮ», містить майже 400 документів на понад 1000 сторінках.

Особливим моментом презентації стало вперше публічне експонування оригіналу частини Генерального опису, що стосується саме Батурина, з фондів Центрального державного історичного архіву України. Це була унікальна нагода побачити рукопис, який зберігає пам’ять нашої нації.

Урочисте зібрання відкрив президент України 2005–2010 років Віктор Ющенко. Він підкреслив, що сьогодні, під час російсько-української війни, особливо важливо зберігати й переосмислювати нашу історію: «Наші вороги завжди хотіли, щоб у нас було безпам’ятство. А Батуринський проєкт має на меті знову й знову спонукати нас пізнавати Батурин, гетьманів, їхні здобутки — щоб це давало нам енергію». Ющенко наголосив, що нині українці складають найважчий іспит як нація, але водночас висловив оптимізм: «Я вірю, що це наш останній бій. Найбільше, що вдалося зробити за 34 роки, — це пройти шлях від квазі-нації до повноцінної нації, яку ми маємо сьогодні». Окрему подяку президент висловив науковцям за їхню кропітку працю, завдяки якій крок за кроком відновлюється українська історія.

Директор Центрального державного історичного архіву України Ярослав Файзулін звернув увагу на унікальність оприлюднених матеріалів: «Це — паспорт Лівобережної України, паспорт Гетьманщини. Фактично подвірний перепис: ходили по дворах, записували, хто там жив, чим займався, яке майно мав. Завдяки цьому ми отримали непересічне джерело для вивчення соціально-економічної історії».

Він розповів про непросту долю документів: після передачі до Глухова їх зберігали у неналежних умовах, тож частина була втрачена назавжди. Пізніше з’явився інтерес до цього комплексу, однак матеріали були розпорошені по різних містах. Лише у 1920-х роках 20 ст. українські науковці спробували зібрати їх в одній установі — Київському Центральному архіві давніх актів, попереднику сучасного Центрального державного історичного архіву України. Саме тоді почалася систематична робота з опису документів, яка тривала і в 1930-х роках, а в 1960-х було укладено перший покажчик населених пунктів. Сьогодні «Генеральний опис Лівобережної України» охоплює 983 справи з унікальною історичною інформацією.

Файзулін підкреслив важливість цифровізації та подякував науковцям за опрацювання цього унікального комплексу.

Впродовж двох років команда істориків Національного заповідника «Гетьманська столиця» ретельно працювала над матеріалами. Директорка заповідника Наталія Реброва представила упорядників: Руслану Огієвську, завідувачку відділу «Садиба Кочубеїв», Каріну Солдатову, наукову співробітницю, Аллу Батюк, наукову співробітницю Батуринського заповідника, Наталю Саєнко, вчену секретарку, кандидатку історичних наук.

Наставником проєкту виступив професор Олександр Коваленко. Саме завдяки цій командній роботі вдалося підготувати перший аналіз і висновки на основі опрацювання документів, що відкривають нові горизонти для дослідження історії Батурина та всієї Гетьманщини.

Наскільки важлива і актуальна пророблена істориками заповідника робота розповів Олександра Алфьоров, директор Інституту національної пам'яті: «Тепер можна сміливо сказати, що Україна сьогодні видала більше українських джерел, ніж у попередні роки, – за рахунок публікації не вибіркових, а безпосередніх джерел. Такі книжки – дороговказ для істориків, для тих, хто починає досліджувати. Ці джерела дають можливість формувати власні наративи. І дуже важливо, що сам Батурин, «убієнне» росіянами місто, оживає. Оживає завдяки таким виданням, завдяки директорам музеїв, історикам, дослідникам, меценатам».

З підсумковим словом виступила Олена Земляна, директорка Національного музею історії України: «Така колаборація між нашими установами не випадкова, оскільки сфера культури – це в першу чергу люди, яких дуже мало, на жаль. І задача інституцій – це зберегти колективи, розвивати ці колективи, доєднувати до нових проєктів і сприяти тому, щоб вони відчували комфорт і хотіли зберігати історію».

Завершенням заходу стало підписання угоди про співпрацю між Національним музеєм історії України та Національним заповідником «Гетьманська столиця».

Ця подія стала важливим кроком у збереженні й популяризації спадщини Гетьманщини та ще раз довела, що українська історія — жива, відкрита для пізнання і надихає нас у сьогоднішній боротьбі.