2 вересня минає 98 років із дня смерті Олексія Олександровича Бобринського (1852–1927) – одного з фондоутворювачів Національного музею історії України, археолога й колекціонера, учасника Шостого та Одинадцятого Археологічних з’їздів у Одесі (1884) й Києві (1899).

З 1830-х років графи Бобринські володіли Смілянською економією, центр якої був у місті Сміла сучасної Черкаської області. У 1880-х – 1910-х економією по черзі володіли рідні дядьки Олексія Олександровича – Володимир і Лев Бобринські.

У 1879–1914 роках Олексій Бобринський дослідив на Черкащині та Київщині понад 500 курганів доби бронзи й раннього заліза. Ці кургани розташовувалися поблизу міст Шпола та Звенигородка, села Гуляйгородок, між річкою Сріблянкою та Ірдинським болотом, вздовж річок Тенетинка й Ташлик, на берегах Тясмину між урочищем Холодний Яр та селом Велика Яблунівка.

На схилах Юрової гори (нині – заповідне урочище на околиці Сміли на березі річки Ірдинь) у 1880-х роках під час прокладання дороги Олексій Бобринський виявив залишки стоянки первісної людини. Провівши там археологічні розкопки, дослідник знайшов чимало кам’яних знарядь часів палеоліту.

Наприкінці 19 століття в урочищі Холодний Яр Олексій Бобринський дослідив 14 курганів, вісім з яких належали до скіфського часу.

У 1903–1904 роках поблизу села Журівка (нині – село Журавка Шполянського району Черкаської області) археолог дослідив 62 кургани. У кургані скіфського часу № 400 (за нумерацією Олексія Бобринського) було виявлено залишки панцира, бронзову сережку з бурштиновою намистиною, залізні вудила, бронзове дзеркало, золоту пластину, залишки сагайдака з бронзовими наконечниками стріл, два залізні наконечники списів, золоте окуття дерев’яної посудини з рельєфним зображенням оленя. У кургані № 401 знайдено залізні кинджал і меч, наконечник списа, 19 наконечників стріл, рештки залізного панцира й бойового пояса з бронзовим набором, золоту пластину із зображенням оленя, ліпну керамічну посудину, давньогрецькі амфору, чорнолакову посудину для пиття та бронзове сито для вина.

1913 року поблизу села Жаботин Олексій Бобринський розкопав два кургани, в одному з яких (№ 524, за каталогом дослідника) виявив уламки залізного меча, бронзові наконечники стріл, пластини від панцира й вудила, фрагменти руків'я ножа, кам'яну булаву, уламки керамічного посуду та дві золоті пластини із зображенням лосів.

Результати своїх багаторічних археологічних студій Олексій Бобринський у 1886, 1894 та 1901 роках оприлюднив в трьох томах видання «Кургани та випадкові знахідки поблизу містечка Сміли». Він також публікував звіти про свої розкопки у фахових археологічних виданнях, зокрема закордонних.

У 1902–1915 роках Олексій Бобринський подарував понад вісім тисяч предметів власного археологічного зібрання Київському музею старожитностей та мистецтв (який з 1904 року мав назву Київський художньо-промисловий і науковий музей, нині – Національний музей історії України). 

Під час літніх вакацій у Смілянській економії археолог купував у місцевих селян археологічні знахідки, які вони випадково виявляли під час земляних робіт. У рукописному каталозі Олексія Бобринського (що зберігається в науковому архіві Національного музею історії України) наявні замальовки й описи срібних предметів, 1900 року виявлених у керамічному горщику під час оранки в селі Староселечко (нині – село Мале Старосілля Смілянського району Черкаської області). У тому скарбі були срібні монети першої третини 16 – першої половини 17 століття. 1901 року Олексій Бобринський опублікував цей скарб у третьому томі своєї праці «Кургани та випадкові знахідки поблизу містечка Сміли» та 1915-го подарував скарб Київському художньо-промисловому і науковому музею.

Чимало археологічних знахідок із зібрання дослідника нині зберігаються в Національному музеї історії України та його філіалі – Скарбниці НМІУ.