Генеральною директоркою Національного музею історії України призначено Олену Земляну
Сьогодні, 21 липня, генеральною директоркою Національного музею історії України призначено Олену Земляну – юристку, фахівчиню з питань культурної політики та охорони культурної спадщини, яка має багаторічний досвід роботи у сферах культури, зокрема в музейній справі й галузі книговидання.
До призначення на цю посаду Олена Земляна майже п’ять років очолювала Департамент правового забезпечення Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. За час роботи в Міністерстві вона забезпечила повернення в державну власність пам’яток національного значення в Чернігові, Кам’янці-Подільському, Каневі, Переяславі.
Також пані Олена долучилася до процесу міжнародного судового захисту в справі про повернення в Україну колекцій кримських музеїв, відомих як «Скіфське золото». Нагадаємо, що фахівці Національного музею історії України також були залучені до повернення цих артефактів, нині вони експонуються в Скарбниці НМІУ.
Олена Земляна працювала над законами про підтримку культури, книговидання, креативних індустрій; про вилучення з реєстру пам’яток, що є символами радянської та імперської політики. Є співавторкою законопроєктів про Національний музей Голодомору-геноциду, про меценатство у сфері культури та визнання культури, культурної спадщини елементом нацбезпеки.
2017 року Олена Земляна брала участь у створенні Українського інституту книги, де пізніше обіймала посаду заступниці директора. Вона була співавторкою та реалізувала низку важливих програм: поповнення фондів публічних бібліотек; підтримку перекладів Translate Ukraine; підготовку академічного видання творів Лесі Українки в 14 томах.
Серед напрямів професійної діяльності Олени Земляної – охорона культурної спадщини, збереження національної пам’яті, підтримка книговидання, міжнародна культурна співпраця, нормативне забезпечення функціонування закладів культури.
У своїй діяльності на новій посаді вона зосередиться на розвитку Національного музею історії України як сучасного простору відкритого діалогу й культурної самоідентифікації, а також на поглибленні дослідницької, освітньої та міжнародної діяльності музею.