Михайло Горинь – український правозахисник, дисидент, політв’язень, один з лідерів національно-визвольного руху 1960–1990-х років, народний депутат України 1-го скликання, почесний голова Республіканської християнської партії.

Народився 1930 р. Батько Михайла – Микола Горинь, був головою місцевого товариства «Просвіта» й активістом ОУН. Через участь в українському підпіллі в грудні 1944 року родину Горинів було заарештовано й виселено до Сибіру. Під час подорожі  Михайлу та його рідним вдалося втекти, тому певний час сім’я жила в підпіллі.

«Уранці я встаю, відчиняю двері, а навпроти дверей кулемет стоїть, за кулеметом лежить солдат. Заходить кілька людей, у тому числі працівник НКВД району: “Збирайтеся, ви виселяєтеся!..” Вечір. Ідемо. Нас двоє на підводі і один солдат... Мама каже: “Слухай, втікай синочку...” Коли мама це мені тихенько говорила, солдат повертається і каже: “Синку, втікай! Бо якщо ти втечеш – і мама втече...” Виявляється, той солдат був з Вінниччини» (Спогади Михайла Гориня з книжки «Запалити свічу»).

Щоб не вступати до колгоспу 1949 р., родина Горинів переїхала в м. Ходорів.

Михайло навчався на відділенні логіки та психології Львівського університету (1949–1954). Через відмову вступати до комсомолу на певний час був відсторонений від занять. Мав звʼязки з підпіллям ОУН, виготовляв і розповсюджував листівки.

Працював учителем логіки, психології, української мови й літератури, директором шкіл (1954–1961). З 1961 року займався науковою роботою. Михайло Горинь був одним зі співорганізаторів КТМ «Пролісок» (1962, Львів). 26 серпня 1965-го заарештований за «антирадянську агітацію та пропаганду». Через вісім місяців засуджений до шести років таборів суворого режиму. Вдруге заарештований у листопаді 1981 року. Покарання відбував у таборі особливого режиму ВС-389/36 (с. Кучино Пермської області рф). Брав участь у створенні Української Гельсінської групи й Народного руху України, а також був організатором акцій об’єднання української нації, а саме «Української хвилі» («Ланцюга Єднання») між Києвом і Львовом 21 січня 1990-го. У квітні 1990 року став одним з фундаторів Української республіканської партії. 1997-го разом з однодумцями створив Республіканську християнську партію.

Помер 13 січня 2013 року. Похований на Личаківському кладовищі у Львові. На надгробній плиті видатного українця вказано: «Виборював, розбудовував, утверджував українську державу». Саме ці слова стали його життєвим кредо.

У Національному музеї історії України працює виставка «Боротьба за незалежність. Творці. Епізоди», на якій експонуються матеріали Михайла Гориня: записна книжка, обкладинку якої вишила дружина дисидента Ольга Горинь до його 60-річчя, та ручка в комплекті (1990, Львів, УРСР); дві закладки для книжок, які в подарунок Михайлу Гориню вишила Стефанія Шабатура. Ці речі вона виготовила 1978 року, відбуваючи покарання за «антирадянську агітацію та пропаганду» в с. Баришево Мордовської АРСР.

У фондовій колекції музею зберігається комплекс матеріалів родини Горинів. Серед експонатів – серветка, яку для Михайла Миколайовича вишила дружина до його 60-річчя (1990 р.).