В інформаційному просторі циркулює багато фіктивних або сумнівних історичних дат. Згадувати їх можна. Але тільки в рубриці «НЕ цього дня», і лише для того, щоб надалі на них не спиратися.

До прикладу – 11 червня 978 року, коли князь Володимир Святославич нібито посів київський престол. Це одна з найсуперечливіших дат києворуської історії. Вона міститься у вельми загадковому руському творі, що називається «Пам’ять і Похвала руському князю Володимиру». Автор цього тексту, такий собі «монах Яків», пропонує «альтернативну» історію та хронологію приходу до влади і хрещення Володимира. Його виклад суперечить образу подій у «Повісті временних літ» – першій київській хроніці ігумена Сильвестра, завершеній 1116 року.

Згідно з «Пам’яттю і Похвалою», князь хрестився не у візантійському місті Херсон у Криму, а деінде. А власне похід на Херсон здійснив через два роки по хрещенню, щоб дістати звідти священників. Конфлікту з імперією нібито не було, а її правителі радо віддали за Володимира свою сестру Анну. Історію приходу Володимира до влади в Києві «монах Яків» викладає так, ніби князі не вбивали один одного: попередній київський князь Ярополк начебто не був причетний до загибелі свого молодшого брата Олега овруцького: той «просто» йшов з військом, але загинув через падіння мосту (за хронікою, це сталося під час битви Ярополка з Олегом). Самого ж Ярополка вбили за неуточнених обставин «мужі Володимирові». Це дуже акуратне формулювання, тоді як за «Повістю временних літ» це сталося за прямим наказом Володимира, який прийшов на брата війною.

Та найпроблемнішим місцем «Пам’яті і Похвали» є дата, коли Володимир посів київський престол – 11 червня 978 року. Всупереч цьому Сильвестр у своїй хроніці вважає, що князь утвердився в Києві 980-го, але ні місяця, ні дня не повідомляє. Звідки взялася ця, на диво, точна дата? Хто б міг у ще поганському Києві занотувати таку подію за християнським календарем? І як взагалі ставитися до альтернативної історії «Пам’яті і Похвали»?

Майже двісті років російська наука вважає цей текст дуже давнім – 11 століття – та загалом правдивішим і старшим, ніж хроніка. Проте, схоже, це не так.

Найдавніші рукописи-копії «Пам’яті і Похвали» мають новгородське походження та датуються 15 століттям. Ретельно порівнявши їх ще на початку 20 століття, український дослідник Сергій Бугославський довів, що оригінал цих рукописів навряд чи був старішим за 13 століття. До цього варто додати, що автор спирався на справді давні руські тексти 11–12 століть: «Слово про Закон і Благодать» Іларіона, перші церковні житія Володимира, Ольги та київських варягів-мучеників, а також, звісно, на Сильвестрову хроніку. «Пам’ять і Похвала», хоча й суттєво викривляє версію історії Володимира за «Повістю временних літ», все ж залежить від неї. Саме звідси автор бере рік смерті Володимира, дату хрещення та загалом подієвий каркас.

Але як тоді зрозуміти дивні історичні повідомлення «монаха Якова»? Вочевидь – і всупереч російській традиції – «Пам’ять і Похвала» була першою спробою «критичного перегляду» хронікального викладу з урахуванням інших джерел (Іларіона й коротких житій). «Яків» не бездумно копіював уявні незбережені тексти, а свідомо робив просто іншу історію, вільно користаючи з «Повісті временних літ» та решти доступних творів. З цього погляду 11 червня 978 року пояснюється як його історична конструкція.

У хроніці було прямо сказано, що попередник Володимира, Ярополк, правив вісім років, але, на відміну від Сильвестра, «Яків» рахував їх від 971-го включно. Так він одержав 978. Далі з хроніки випливало, що через місяць після приходу до Києва Володимир поставив ідолів, яким почали приносити криваві жертви. Про вбивство київських варягів-християн у жертву богам Сильвестр повідомляв у пізнішій статті. Однак «Яків» міг побачити тут суперечність і вирішити, що це сталося в день встановлення ідолів. Автор «Пам’яті і Похвали» знав, що в церковному календарі мучеництво варягів-християн поминали 12 липня (сама ця дата штучна, і з’явилася вона відносно пізно, у середині 12 століття). Відрахувавши місяць і один день назад, він одержував 11 червня.

Опис життя Володимира в хроніці Сильвестра був далеким від історичної точності й містив чимало вигадок. Зокрема, «літописний» рік приходу князя до Києва – 980 – теж один з витворів цього «прабатька» української історії. Однак «Пам’ять і Похвала» не є альтернативою. Це унікальний і дуже цікавий руський текст, але пізніший і вторинний щодо «Повісті временних літ». А отже, про 11 червня 978 року як дату утвердження Володимира в Києві варто забути. І змиритися з тим, що ані дня та місяця, ані навіть достовірного року цієї події ми не знаємо.