108 років тому, 26 травня 1917 р. перестало битись серце Богдана Івановича Ханенка (1849–1917) – одного з фундаторів Київського художньо-промислового і наукового музею (попередника Національного музею історії України), відомого мецената і колекціонера творів мистецтва, художньої зброї, декоративно-ужиткових виробів, предметів археології.

Як голова Київського товариства старожитностей і мистецтв, Богдан Ханенко доклав чимало зусиль для того, щоб у 1899 р. розпочав свою діяльність Київський музей старожитностей і мистецтв, офіційне відкриття якого як Київського художньо-промислового і наукового музею відбулось 30 грудня 1904 р. Новоствореному музею подружжя Богдана та Варвари Ханенків подарувало понад 3 тисячі археологічних знахідок кам’яного і бронзового віків, артефактів зі скіфських курганів, античних міст Північного Причорномор’я та доби Великого переселення народів, старожитностей давніх слов’ян. Богдан Ханенко очолював Комітет, який керував діяльністю новоствореного музею (зокрема, до 1912 р. фінансував його), надавав кошти для придбання для музею коштовних експонатів, зокрема скарбів ювелірних виробів.

Наприкінці листопада 1916 р. тяжко хворий Богдан Ханенко склав заповіт, за яким дарував Києву своє мистецьке зібрання разом з будинком, у якому воно експонувалось, а розпорядником заповіту призначав дружину – Варвару Николівну (у дівоцтві Терещенко). 

Після того, як наприкінці 1918 р. Варвара Ханенко подарувала своє родинне зібрання Всеукраїнській академії наук (ВУАН), у Києві було створено Музей Ханенків, націоналізований у червні 1919 р. і перейменований спочатку на Другий державний музей, а у 1921 р. – на Музей мистецтв Всеукраїнської академії наук імені Б.І. та В.Н. Ханенків. Директором музею був відомий мистецтвознавець та археолог Микола Омелянович Макаренко, який у передмові до путівника по Музею Ханенків (1924) писав, що Ханенки «…досягли того, що у Києві існує тепер першорядний музей з такими культурно-цінними речами, яких і в Москві немає... Музей мистецтва ім. Богдана та Варвари Ханенків для України – то великий скарб, те ж саме, що для Росії Ермітаж (звичайно, не таких розмірів)».

У 1925 р. імена Богдана та Варвари Ханенків вилучили з назви музею. Ці славетні імена до назви провідного художнього музею Києва були повернені у 1999 р.

У 1937 р. предмети озброєння та військового спорядження, що походили із зібрання Богдана Ханенка, були передані з Київського музею західного мистецтва (колишнього Музею мистецтв ВУАН) до Центрального історичного музею України – попередника Національного музею історії України. До 1941 р. вони експонувались у Відділі зброї Центрального історичного музею у корпусі № 8 на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника. У роки Другої світової війни їх було евакуйовано до міста Уфа, звідки взірці зброї із зібрання Богдана Ханенка у 1944 р. повернулись до Києва.

На сьогодні у зібранні Національного музею історії України зберігається чимало історичних та археологічних артефактів, що походять із зібрання подружжя Богдана та Варвари Ханенків.