3 травня 2025 року виповнюється 372 роки від дня смерті Адама Киселя (1600 – 1653) – українського політичного та військового діяча першої половини 17 століття. 

Адам Кисіль походив зі старовинного православного боярсько-шляхетського роду, відомого на Волині з 14 століття. Як військовий коронного війська брав участь у війнах Речі Посполитої з Османською імперією, Московією та Швецією. Адам Кисіль був відомий як захисник православної церкви та православної української людності. На Волині, Київщині та Чернігівщині Адаму Киселю належали численні земельні маєтності, міста та села. 

Кар’єрний шлях Адама Киселя був досить швидким: з 1633 р. він обіймав посаду носівського старости та судді чернігівського підкоморського суду, з 1639 р. – чернігівського каштеляна (коменданта замку та заступника воєводи), з 1641 р. – сенатора Речі Посполитої (Адам Кисіль був одним з чотирьох православних сенаторів польського сейму), з 1646 р. – київського каштеляна, у 1648 р. – брацлавського воєводи, у 1649 – 1653 рр. – київського воєводи. Під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648–1657) Адам Кисіль був постійним представником Речі Посполитої на переговорах із козацьким урядом у Переяславі, Зборові та Білій Церкві.

Офіційною резиденцією Адама Киселя як київського воєводи була Замкова гора, яка з того часу у Києві мала назву гори Киселівки. На Замковій горі розташовувався великий воєводський будинок (палац), де Адам Кисіль у травні 1650 р. вів перемовини з козацьким гетьманом Богданом Хмельницьким. Певно, цей дерев’яний будинок-палац, що підносився над київським Подолом, Адам Кисіль спорудив після того, як став київським воєводою. Після приїзду до Києва у 1649 р. новопризначеному воєводі кілька тижнів довелось жити у порожньому замку, будівлі якого потребували капітального ремонту. Двоповерховий палац київського воєводи на Замковій горі у 1651 р. на гравійованій панорамі Києва зобразив голландський художник Абрагам ван Вестерфельд. Писемні джерела середини 17 ст. також згадують двір (садибу) київського воєводи Адама Киселя, розташований на київському Подолі біля підніжжя Замкової гори. 

У Національному музеї історії України (НМІУ) зберігаються два меморіальні предмети, пов’язані з ім’ям Адама Киселя. Це – фелон та єпитрахиль (елементи вбрання православного священника), подаровані Адамом Киселем до Свято-Покровського храму у селі Низкиничі (нині – однойменне село Нововолинської громади Володимирського району Волинської області). З 15 ст. Низкиничі були власністю родини Киселів, у цьому родовому маєтку народився Адам Кисіль, а біля зі старої дерев’яної церкви у Низкиничах були поховані його прадід, батько та дядько. У 1636 р. Адам Кисіль почав будувати у Низкиничах нову муровану церкву Покрови, біля якої у 1643 р. заснував православний монастир, у якому б ченці молились за душі померлих представників родини Киселів. Новозаснованій чернечій обителі Адам Кисіль подарував три села, чималі грошові кошти та дзвони із зображенням свого власного гербу. Сьогодні мурована Покровська церква, у 17 ст. споруджена коштом Адама Киселя (та у 1803 р. переосвячена як Успенська), розташована на пагорбі над озером на південній околиці села Низкиничі й східній околиці міста Нововолинська. Прямокутний церковний двір оточує мур 17 ст., навколо якого частково збереглися залишки давнього замчища – оборонні вали з ровами і наріжними бастіонами.

Відповідно до заповіту Адама Киселя його поховали у крипті, розташованій під Георгіївським приділом Свято-Покровської мурованої церкви. У 1651 р. у цьому ж склепі було поховано молодшого брата Адама Киселя – Миколу, що у воєнні роки загинув у бою під Вінницею. На згадку про військову кар’єру самого Адама Киселя його металеву труну прикрашають горельєфні зображення батальних сцен. У цій же крипті похована дружина Адама Киселя – дочка київського шляхтича Філона Гулкевича, Анастасія Богушівна Суходольська. 

У 1880-х рр. церкву у Низкиничах врятували від руйнування місцеві мешканці та представники інтелігенції, що зібрали кошти на реставрацію храму. У 1886 р. професор київського Університету Святого Володимира Адріан Прахов здійснив експедиційну подорож по Волині для ознайомлення з пам’ятками краю і зробив чимало світлин історичних місць, споруд, археологічних знахідок, творів декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва, які видав як фотоальбом. Серед цих світлин, зокрема, були зображення фелону та єпитрахилі, подаровані Адамом Киселем до церкви у Низкиничах. 

У 1960 р. вкладна риза та єпитрахиль 17 ст. з церкви у Низкиничах були передані до Київського державного історичного музею (попередника Національного музею історії України). У 1961 р. Успенський (колишній Покровський) храм у Низкиничах припинив свою діяльність, а металевий саркофаг та скульптурний надгробок Адама Киселя пошкодили місцеві атеїсти. Проте у 1969 р. Успенська церква знову стала діючою. У 2001 р. вона набула статусу пам'ятки архітектури та містобудування національного значення, занесеної до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. 

Фелон та єпитрахиль з церкви у с. Низкиничі виготовлені з червоного оксамиту. Гаптуванням та вишивкою шовком на них виконані іконографічний образ Богородиці Оранти (Знамення), зображення святителя Григорія Богослова (небесного покровителя батька Адама Киселя – Григорія), святого Мефодія (небесного покровителя Адама Киселя, другим ім’ям якого було Мефодій), преподобного Романа Солодкоспівця та Розп’яття з пристоячими. У нижній частині фелона гаптовані орнаментальна виноградна лоза та зображення герба Адама Киселя (срібний намет із золотим хрестом), оточеного написом «A. Z. B. K. W. G. Z. K» (можливий переклад з польської «Адам з Брусилова Кисіль, воєвода, генерал землі Київської»).