3 квітня 1151 року народився князь Ігор (у хрещенні Георгій) Святославич, відомий як центральний персонаж «Слова о Полку Ігоревім». Батьком його був новгород-сіверський князь Святослав Ольгович (тобто Олегович). Вісімнадцятирічний Ігор узяв участь у поході коаліції князів на Київ 1169 року, ініційованому Рюриком і Давидом Ростиславичами. Не пізніше того ж року Ігор одружився з дочкою галицького князя Ярослава, а 8 жовтня 1170 року в них народився первісток Володимир.

У майже тридцятилітньому віці, 1180 року, по смерті свого старшого брата Олега, він посів престол Новгорода-Сіверського. У 1180-х Ігор мав напружені стосунки із багатьма сусідніми князями. Зокрема, з переяславським Володимиром Глібовичем нерідко доходило до жорстких сварок, унаслідок однієї з яких той понищив володіння Ігоря. Складні відносини були і з Києвом, де тоді правив старший двоюрідний брат Святослав Всеволодович, який уславився успішними походами на половців. До Ігоря з його молодшим братом Всеволодом Святослав ставився поблажливо. Ті ж почували себе зневаженими і намагалися ухилятися від походів під його проводом, натомість влаштовуючи окремі вилазки до степу.

Одна з таких кампаній відбулася навесні 1185 року. Для Ігоря вона завершилася поразкою, полоном, а потім – щасливою втечею додому. Водночас для половців фіаско Ігоря стало стимулом для відплатного удару по всьому Дніпровському лівобережжю, який закінчився для багатьох його жителів трагічно. Провальний із тактичної і стратегічної точок зору, похід 1185 року здобув славу завдяки таємничому «Слову». Саме цю подію невідомий автор обрав для оспівування, попри те, що 12 століття було багате на значно яскравіші епізоди.

Всупереч образу юного і нерозважливого князя, що виникає з оповіді «Слова», Ігор на той час був 34-річним, тобто зрілим чоловіком середніх літ. Загалом дискусійна у багатьох моментах літературна пам’ятка містить мало фактичної інформації про свого головного героя. Найповніші біографічні відомості про Ігоря ми дізнаємося із повідомлень Київського літопису – найбільшої за обсягом давньоруської хроніки, що формувалася протягом 12 – початку 13 ст.

Основним супротивником Ігоря у 1185 році був половецький вождь Кончак, із яким князь уперше зустрівся на полі бою ще 1171 року. Втім, у 1170–1180-х Ігор із Кончаком нерідко виступали як ситуативні союзники, зокрема й проти інших руських князів. Як це часто бувало, конфлікт завершився перемир’ям і навіть породичанням. Ще під час «походу Ігоря» його син Володимир зійшовся з дочкою Кончака, а навесні 1187 року (вже після народження у них дитини) юний князь офіційно взяв шлюб із Кончаківною.

Іншим дітям Ігор теж вдало знайшов партнерів: дочку видав за онука київського князя Святослава Всеволодовича, а сина Святослава одружив із дочкою іншого впливового князя, майбутнього володаря Києва, Рюрика Ростиславича.

Наприкінці життя Ігореві пощастило «дослужитися» до позиції чернігівського князя – у 1198 році. Та за три роки він помер.

Увага, яку князеві посмертно надали писемні пам’ятки, передовсім «Слово о Полку Ігоревім», контрастує з ординарною біографією і посередніми успіхами. У культурній пам’яті він закарбувався значно краще, ніж більшість видатних руських володарів 12 століття. Пощастило.