29 березня виповнюється 297 років від дня народження Кирила Розумовського – останнього гетьмана козацької України. Майбутній гетьман народився у 1728 році на хуторі Лемеші поблизу Козельця (нині – смт у Чернігівській області) у родині козака Григорія Яковича Розума та козачки Наталі Дем’янівни (у дівоцтві Демешко). 

Старший брат Кирила – Олексій, що співав у придворній хорові капелі, в Петербурзі познайомився з принцесою Єлизаветою Петрівною (майбутньою імператрицею) і таємно з нею обвінчався. За сприяння свого впливового брата юний Кирило здобув блискучу освіту у європейських університетах, отримав графський титул та прізвище Розумовський.

Користуючись значним впливом при імператорському дворі, брати Розумовські добились відновлення в козацькій Україні гетьманського правління, у 1734 р. скасованого після смерті гетьмана Данила Апостола. Новим очільником гетьманської держави став 22-річний Кирило Розумовський. У лютому 1750 року його обрали гетьманом на козацькій раді у Глухові.

Кирило Розумовський розробив проєкти низки реформ, зокрема створення у гетьманській резиденції Батурині університету та модернізацію козацького війська. Найбільш вдалою гетьманською реформою стала судова (1760–1763), коли було скасовано судові функції Генеральної військової канцелярії (у якій засідала козацька старшина) та впорядковано діяльність Генерального військового суду, який став єдиною апеляційною інстанцією. З 1763 року в Україні-Гетьманщині були розмежовані функції судів, що розглядали цивільні, межові та кримінальні справи. 

Проте, коли після смерті Єлизавети престол посіла імператриця Катерина ІІ, проведення реформ стало неможливим, а у листопаді 1764 року царат скасував інститут гетьманства в Україні. З 1794 року Кирило Розумовський мешкав у Батурині, де й помер у 1803 році та був похований у Воскресенській церкві. До сьогодні у Західній Європі мешкають нащадки одного з синів Кирила Розумовського – Григорія, вченого-мінералога, діти якого та їхні нащадки утворили австрійську лінію графів Розумовських.

У Національному музеї історії України зберігається кілька історичних реліквій, пов’язаних із Кирилом Розумовським та його родиною. Серед них – написаний у Глухові 18 жовтня 1751 року лист до матері, у якому гетьман повідомляє про надання їй у володіння містечок Носівки й Кобижчої з угіддями, ґрунтами та підданими. У цей час Наталя Дем’янівна Розумовська (Розумиха) вже мала титул статс-дами при дворі імператриці Єлизавети.

Іншим документом є гетьманський універсал від 20 березня 1757 року про затвердження козацького старшини Матвія Шума полковим осавулом. Окрім власноручного підпису Кирила Розумовського, документ засвідчено печаткою Війська Запорозького із зображенням козака з мушкетом.

Ще однією історичної реліквією, пов’язаною з ім’ям Кирила Розумовського, є металева скриня сейфового типу, що зберігається у музеї. Подібні скрині у XVII – першій половині XVIII ст. виготовлялиу містах Нюрнберг або Аусбург. Цю скриню Кирило Розумовський міг придбати під час свого навчанняу західноєвропейських університетах. Ця скриня надійшла до Державного історичного музею УРСР (тогочасна назва Національного музею історії України) у першій половині 1950-х років від мешканця міста Козельця – відомого українського історика Пилипа Клименка. За свідченням останнього, у цій скрині гетьман Розумовський надсилавдарунки своїй матері, яка мешкала на хуторі Лемеші, де утримувала корчму. У 1762 році Наталя Розумовська була похована у нижньому (зимовому) храмі собору Різдва Богородиці, спорудженому у Козельці як родинна усипальниця Розумовських.

У Скарбниці Національного музею історії України зберігається різьблена сердолікова печатка з родинним гербом Розумовських: панцир, пробитий двома стрілами. Геральдичний щит із гербом підтримують скіф, озброєний шаблею та луком зі стрілами, і польський воїн зі списом. Девізом гербу є латинський вислів «Famam Extendere Factis» – «Славу примножувати справами».