28 березня 2025 року в Українському домі відкривається виставка «Гривня. Не просто гроші».  У наш час важко переоцінити значення грошових знаків як важливого джерела для дослідження політичної та економічної історії країни. Монети, паперові гроші несуть на собі символи держави – герби, і без перебільшення є душею нації, втіленням її традицій.

Національний музей історії України взяв участь у створенні виставкового проєкту «Гривня. Не просто гроші» і надав для експонування декілька експонатів з нумізматичної збірки музею.  Музейна збірка нумізматики є однією з найбільших у нашій країні. Вона накопичувалась впродовж більше 200 років і до її складу входять скарби і монети, які відображають історію грошового обігу на території України з найдавніших часів до сьогодення. 

 Наприкінці 9 ст. завершується складний процес створення могутньої східноєвропейської держави Русь зі столицею у м. Києві, місті на перехресті великих торгівельних шляхів.  Розвиток торгівлі призводить до швидкого зростання товарно-грошових відносин. Про використання монет у торгівлі свідчать численні знахідки скарбів. Один із таких скарбів зберігається у нумізматичній колекції музею. Скарб зі с. Копіївка Дашівського р-ну Вінницької обл., датований 10 ст.,  був знайдений у 1928 р. під час польових робіт. Цей монетний депозит складається з 500 арабських дирхемів, відкарбованих за часів династій Сасанідів, Аббасідів, Саманідів. Саме ці куфічні дирхеми були основним платіжним засобом на Русі у 10 ст. Крім того, вагові норми арабських дирхемів були покладені у рахункову одиницю Давньої Русі – «гривню», яка дорівнювала близько 50 г.

Серед монет цього скарбу виявлено декілька незвичайних монет – на них були продряпані гострим предметом  написи та зображення – це так звані графіті. Ці незвичайні знаки стали відомі дослідникам зовсім недавно, у 70-ті рр. 20 ст. Призначення цих графічних символів допоки є дискусійним питанням, проте переважна більшість науковців схиляються до думки, що ці знаки є своєрідними тамгами, а саме знаками власності. На одній з монет цього цікавого скарбу виявлено графіті з двозубом. З джерел відомо, що гербом руського князя Святослава (938–972) був двозуб. 

Наприкінці 10 ст. за Володимира Святославича (972–1017)  була зроблена перша спроба випуску власної монети – златників та срібляників. Зображення князя на монеті зі скіпетром, хрестом та родовим знаком тризубом над плечем, напис  «Владимир на столе а се его злато» (на срібляниках «а се его срібло»), декларувало на весь світ, що є така християнська держава Русь з єдиним правителем Володимиром. Карбування давньоруських монет тривало приблизно 25 років.

Златник. Аверс і Реверс. Русь,  Володимир Святославович (980 – 1015) (на виставці експонується копія)

У нумізматичні колекції Національного музею історії України зберігається один із десяти златників, відомих за музейними зібраннями та  35 срібляників. Срібляник, що експонується на виставці, походить із археологічних розкопок на території м. Вишгород, що відбувались у 1935 році під керівництвом Теодосія Мовчанівського.

Срібляник. І тип. Русь,  Володимир Святославович (980 – 1015). Срібло, карбування

З припиненням карбуванням власної монети на території Русі починається так званий «безмонетний період», що тривав з 11 до першої половини 14 ст. У цей час майже зникають з обігу монети, а замість них на ринку курсують нерозмінні зливки золота чи срібла певної форми та ваги, так звані гривні. 

Найдавнішою з них була київська гривня – це шестикутний злиток високоякісного срібла вагою близько 160 г, що становило половину вагової візантійської літри. Київські гривні курсували на грошовому ринку Русі з 11 по першу половину 13 ст. Вважається, що після падіння Києва у 1240 р. від навали Золотої Орди, випуск і обіг київських гривень припинився. 

Зі зникненням київських гривень на грошовому ринку їх змінили гривні чернігівські, що за формою нагадували київські, але розплющені молотом. Ці зливки мали вагу близько 200 г. Свою назву вони отримали від місця знахідок декількох скарбів. Курсували на ринку ці релікти грошового обігу з 12 по 13 ст.

Також, у скарбах, знайдених на території України, були зафіксовані і гривні новгородського типу. Ці зливки мали довгасту трикутну у розрізі  форму. Вони були основною грошовою одиницею Північної Русі і мали вагу близько 200 г, що становило половину кельнської марки – основної вагової одиниці Німеччини та деяких інших країн Європи.  Курсували ці злитки у 13–14 ст.

Згодом з’являються половинки новгородської гривні, які досить часто мали на собі клейма. Ймовірно, що традиція розрубувати гривні і стала основою виникнення назви грошової одиниці «рубль».

Отже, хоча для експонування на виставці «Гривня. Не просто гроші» музей надав невелику кількість експонатів з нумізматичної колекції музею, проте ці надзвичайно цінні предмети яскраво відображають найбільш ранній період грошового обігу нашої держави і створення нашої національної валюти «гривні». 

Виставка працює в Національному центрі «Український Дім» за адресою: М. Київ, вул. Хрещатик, 2.