Вʼячеслав Максимович Чорновіл (24.12.1937‒25.03.1999) ‒ український політик, дисидент, публіцист, політичний вʼязень комуністичного режиму, правозахисник, народний депутат України, діяч руху опору проти зросійщення українського народу, людина, яка стала символом боротьби за незалежність України. Був одним із ініціатором проголошення Декларації про державний суверенітет України та Акту проголошення Незалежності України. Разом з іншими діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників і дисидентів.

Засновник і головний редактор підпільного журналу «Український вісник», член Української Гельсінської групи, один з ініціаторів створення Української Гельсінської спілки. Тричі увʼязнений за «антирадянську агітацію і пропаганду» (1967‒1969, 1972‒1979, 1980‒1985), відбув понад 15 років таборів. Автор правозахисних праць «Правосуддя чи рецидиви терору?» (1966), «Лихо з розуму» (1967), «66 запитань і зауважень інтернаціоналістові» (1969). У 1990 р. переміг на виборах до Верховної Ради УРСР та Львівської облради. Пізніше був головою облради та одним із кандидатів на виборах першого Президента України (зайняв 2-ге місце). Від часу створення Народного Руху України (НРУ) у вересні 1989 р. був його членом, із березня 1992 р. ‒ співголовою, а у грудні цього ж року ‒ очолив організацію (з 1993-го ‒ політичну партію).

25 березня 1999 р. Вʼячеслав Чорновіл загинув за незʼясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль-Золотоноша. Автомобіль, у якому їхав Чорновіл, врізався у «КамАЗ» із причепом, що розвертався посеред шосе. Згідно з матеріалами комплексної комісійно-судової, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз встановлено, що політик отримав смертельні травми у результаті ДТП, підтверджень інших можливих варіантів загибелі не було. Похорон Чорновола став однією з наймасовіших акцій часів незалежності ‒ за різними даними, у процесії взяли участь 150‒250 тис. осіб. Прощання з покійним відбулося у Київському будинку вчителя, а відспівали його у Володимирському соборі.

Існували різні версії щодо причини смерті Вʼячеслава Чорновола. За неодноразовими заявами колишнього заступника генерального прокурора Миколи Голомші, Чорновіл міг загинути не під час ДТП, а був убитий ударами кастетів по голові. 22 березня 2011 р. на додаткове розслідування було передано кримінальну справу, порушену за фактом загибелі колишнього лідера НРУ. В червні 2011 р. прокуратура Києва підтвердила інформацію про ексгумацію тіла Вʼячеслава Чорновола. 21 січня 2014 р. Бориспільський міський районний суд закрив справу про загибель політика, визнавши аварію нещасним випадком.

У фондовій колекції Національного музею історії України зберігається траурна стрічка та бантик із дня похорону видатного політичного діяча.

Також у музеї триває виставка «Боротьба за незалежність. Творці. Епізоди», на ній представлено сорочку, в якій загинув Чорновіл. Експонат до колекції музею передала дружина Вʼячеслава Максимовича ‒ Атена Пашко.