21 березня виповнюється 163 роки з дня народження Миколи Корниловича Пимоненка – українського портретиста та художника-реаліста, автора побутових картин із життя українського села. Народившись у 1862 р. у київському передмісті Пріорка у родині майстра-іконописця, М. Пимоненко з дитинства супроводжував батька у поїздках селами Київщини (Боярка, Мотовилівка, Малютянка), де той розписував місцеві храми. Побачивши у сина здібності до малювання, батько віддав його на навчання до іконописної майстерні. Проте знайомство з очільником київської Рисувальної школи Миколою Мурашком змінило долю хлопця. Після навчання у 1879–1882 рр. у школі Мурашка, М. Пимоненко як один з кращих учнів вступив на Педагогічні курси Імператорської академії мистецтв у Петербурзі, де він у 1882–1884 рр. навчався у класі відомого живописця Володимира Орловського. У 1883 р. М. Пимоненко взяв шлюб з дочкою В. Орловського. У 1884 р. він повернувся до Києва і почав викладати малювання у Рисувальній школі М. Мурашка, Київському політехнічному інституті та Київському художньому училищі. 

У Києві М. Пимоненко разом з дружиною та дітьми мешкав у флігельному будинку у садибі В. Орловського на вулиці Гоголівській, 28.

З кінця 1880-х рр. провідною темою художньої творчості М. Пимоненка стало життя українського села, яке художник зображував з великою любов’ю і з етнографічною точністю.

Чимало сюжетів для своїх картин М. Пимоненко побачив у с. Малютянці на Київщині, до якого приїхав після повернення з Петербурга, щоб поправити здоров’я, ослаблене суворим петербурзьким кліматом. До власної художньої майстерні, влаштованої у селянській хаті, художник привозив «на етюди» свого тестя В. Орловського. У той час М. Пимоненко багато малював місцевих селян у народному вбранні. Самостійним «персонажем» у картинах художника була українська природа, яка визначає емоційний настрій тієї чи іншої жанрової сцени. Малюючи «на натурі», М. Пимоненко створював довершені пленерні картини, у яких майстерно відтворював денне чи нічне освітлення, красу буяння літньої природи.

У 1896 р. художник взяв участь у розписах київського Володимирського собору, створивши розписи стінні «Св. Анна» та «Св. Миколай». 

Пимоненко пробував себе і як театральний художник, у 1898 р. у театрі Миколи Старицького здійснивши художнє оформлення п’єси «За двома зайцями».

Був членом Товариства мюнхенських художників і Паризького інтернаціонального союзу мистецтв та літератури, з 1899 р. – дійсним членом Товариства пересувних художніх виставок. Художник брав участь у міжнародних виставках у Парижі, Берліні, Мюнхені та Лондоні, а його картини «Гопак» та «Великий четвер» придбали музеї Франції та Німеччини. 

М. Пимоненко також уславився як відомий портретист, пензлю якого належать «Автопортрет» (1886), портрети Миколи Мурашка (1888), Іполита Мацнєва (1895), Лазаря Бродського (1897), Олександра Терещенка (1910), портрети рідних – дружини Олександри (1893), дочок Раїси та Ольги (кінець 1890-х, 1902), сина Миколи (1906). 

Микола Пимоненко пішов з життя в розквіті творчих сил: помер у 1912 р. у Києві після тяжкої хвороби і був похований на Лук'янівському цвинтарі. 

У Національному музеї історії України зберігається створений М.Пимоненком портрет видатного вченого-економіста Миколи Християновича Бунге.