20 березня минає 69 років від дня смерті Миколи Львовича Ернста (1889–1956) – видатного кримознавця, археолога та музейника, чий суттєво недооцінений науковий доробок і нині не втратив своєї актуальності.

Микола Ернст народився в Києві у родині Людвіга Ернста – державного службовця, що мав німецьке громадянство, а також був купцем 2-ї гільдії – власником невеликої фабрики у Глухові (нині – Сумської області). Саме в цьому українському місті майбутній науковець у 1907 р. закінчив гімназію. У 1911 р. Ернст отримав диплом про завершення навчання на історичному відділенні Берлінського університету. 

Вирішальною подією у житті вченого став переїзд у 1919 р. до кримського Сімферополя, Микола Ернст розпочав там надзвичайно плідну наукову, археологічну та пам’яткоохоронну діяльність, ставши одним із найпомітніших дослідників історії півострова. Після заснування у 1921 р. Центрального музею Тавриди очолив у ньому археолого-етнографічний відділ. У 1920-х рр. працював у Кримському відділі у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва та старовини, був секретарем Таврійського товариства історії, археології та етнографії, у квітні 1930 р. обійняв посаду голови цього Товариства. У 1920‒1930-х рр. Ернст був одним із найбільш активних дослідників археології Криму, який самотужки та спільно з іншими відомими археологами (Глібом Бонч-Осмоловським, Петром Двойченком, Сергієм Забніним) узяв участь у багатьох експедиціях та розвідках.

Під час своїх численних археологічних дослідів Микола Ернст вивчав палеолітичну стоянку у гроті Чокурча; неолітичні стоянки Кизил-Коба та Сабли; неолітичну стоянку на Карадазькій науковій станції; кургани поблизу сіл Бахчі-Елі та Червона Гірка; склепи, розташовані поблизу Симеїзької обсерваторії (с. Лімени), пізньоантичний могильник Нейзац та некрополь Неаполя Скіфського; «печерні міста» Бакла, Ескі-Кермен, Качі-Кальон, Шулдан, Мармара, Мангуп, Сюрень, Киз-Кермен, Тепе-Кермен та Черкес-Кермен; південнобережні таврські дольмени; середньовічні укріплення Ісар-Кая у Гаспрі, Біюк-Ісар у Кікінеїзі та на горі Аю-Даг; архітектурні пам’ятки Старого Криму (храм Сурб-Хач). Науковець також проводив археологічні розвідки у селі Топчі-Кой та на Арабатській стрілці.

Знахідки, виявлені під час цих археологічних досліджень, переважно увійшли до фондових зібрань Центрального музею Тавриди, а Микола Львович фактично став одним із організаторів цієї музейної установи. Також йому належала особлива роль у вивченні кримськотатарських пам’яток Криму. В цій царині вчений активно співпрацював із такими визначними діячами кримськотатарського відродження, як Усеїн Боданінський та Осман Ачкокракли. Ернст також був автором низки публікацій у періодичній пресі та науково-популярних брошур, що висвітлювали здобутки у археологічному вивченні Криму.

Трагічно, що наукова діяльність Миколи Ернста постійно переривалася політичними переслідуваннями та репресіями. У 1914 р. через німецьке походження його заслали до Волгоградської губернії, звідки науковець повернувся лише 1917-го. 15 лютого 1938 р. Ернст був заарештований за звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини й германофільській пропаганді у науковій діяльності. Приводом до арешту стала його лекція з історії Стародавнього Риму. Після дворічного слідства Ернста заслали до табору. У 1946 р., після звільнення, жив на спецпоселенні у Кемеровській області, де його невдовзі вдруге заарештували. 1953-го Ернста амністували, проте йому не судилося повернутися до Криму: невдовзі після звільнення він помер у 1956 р. від серцевого нападу. Відомого вченого поховано у місті Прокоп’євськ Кемеровської області.

У науковому архіві Національного музею історії України нині зберігаються матеріали особистого архіву Миколи Ернста, що становлять значний інтерес як джерела вивчення не лише маловідомих сторінок археології Криму 1920–1930-х рр., а й біографії самого науковця. Серед особистих документів дослідника викликає зацікавлення його листування з археологами Борисом Жуковим, Юлієм Марті та Петром Єфименком, а також із Державною академією історії матеріальної культури з питань археологічних розкопок у Криму. Найбільшу кількість документів становлять матеріали археологічних досліджень, серед яких неабияку цінність представляють малюнки археологічних знахідок та креслення розкопів, виконані Ернстом на досить високому художньому та технічному рівні (деякі – з його власноручним підписом). Кілька документів належать до кримознавчої та пам’яткоохоронної діяльності вченого: вивчення антропології та етнографії населення Криму, обліку архітектурно-археологічних пам’яток тощо. Серед матеріалів архіву є й машинописна копія листа дружини Миколи Ернста, у 1939 р. надісланого голові НКВС Леонтію Берії з проханням звільнити її чоловіка з-під арешту.