17 березня минає 178 років від дня народження Федора Кіндратовича Вовка – відомого українського археолога, етнолога та антрополога. Федір Вовк народився у 1847 р. на Полтавщині. Після навчання у Ніжинській гімназії майбутній науковець вивчав природничі дисципліни, анатомію та антропологію в університетах Одеси та Києва. Як активний член Київської Громади, брав участь у виданні книжок українською мовою, діяльності недільних шкіл для дорослих та збиранні матеріалів з української етнографії.

Ще у студентські роки Федір Вовк зацікавився первісною археологією, коли у київському Університеті Св. Володимира слухав лекції професора Костянтина Феофілактова, який у селі Гінці Лубенського району Полтавського області досліджував стоянку первісної людини доби пізнього палеоліту – першу з виявлених в Україні. У 1875 та 1876 pр. Федір Вовк спільно з відомим дослідником Володимиром Антоновичем здійснив кілька археологічних експедицій на Київщині та Волині.

У 1879 р. через загрозу політичних переслідувань із боку царату Федір Вовк виїхав за межі України і з 1887-го мешкав у Парижі, де в університеті під керівництвом відомих французьких археологів у теорії та на практиці вивчав методу розкопок палеолітичних пам’яток. Згодом він став знавцем археології кам’яної доби, і цей набутий досвід придався йому під час вивчення археологічних пам’яток України. Особливий інтерес у дослідника викликали повідомлення про підсумки вивчення у 1893–1903 рр. Вікентієм Хвойкою київської Кирилівської стоянки первісної людини – другої палеолітичної пам’ятки (після Гінцівської стоянки), виявленої в Україні. 

Після 1905 р. Федір Вовк нарешті дістав змогу повернутися з Франції і став професором антропології Петербурзького університету. З ім’ям науковця пов’язане дослідження однієї з найвідоміших українських археологічних памʼяток – стоянки первісної людини, розташованої поблизу села Мізин Коропського району Чернігівської області. У 1908 р. Федір Вовк дослідив у Мізині місце, де селяни виявили скупчення кісток викопних тварин, у 1909, 1911–1914 рр. (спільно з молодими археологами Сергієм Руденком, Петром Єфименком, Михайлом Рудинським, Володимиром Сахаровим та Левком Чикаленком) провів археологічне вивчення Мізинської стоянки. Підсумком цих студій стало виявлення численних кремінних знарядь та виробів із кістки мамонта. Однією зі знахідок був браслет, виготовлений із бивня мамонта та прикрашений гравійованим малюнком. Також було виявлено шістнадцять фігурок, різьблених із кістки, які Федір Вовк умовно назвав «пташками». 

У 1918 р. Федора Кіндратовича обрали професором Київського університету, і він виїхав в Україну, але дорогою захворів та помер. Його дочка поховала батька у місті Жлобині (нині – Республіка Білорусь).

За заповітом Федора Вовка його етнологічне та археологічне зібрання, а також цінна наукова бібліотека надійшли до Української академії наук. У 1921 р. із цих колекцій та книгозбірні (2600 одиниць зберігання) було створено Музей (Кабінет) антропології та етнології імені професора Хведора Вовка. До зібрань музею також були долучені приватні зібрання Л. Чикаленка, Ю. Олександровича, В. Караваєва та музейні предмети з 1-го Державного музею (нині Національний музей історії України – НМІУ) та Українського наукового товариства. Після ліквідації у 1934 р. Музею антропології деякі його колекції та друковані видання у 1936 р. були передані до Центрального історичного музею імені Тараса Шевченка (нині – НМІУ).

Нині колекції матеріалів, виявлених експедицією під керівництвом Федора Вовка під час дослідження Мізинської палеолітичної стоянки, зберігаються у Національному музеї історії України.