Сьогодні в Україні вшановують добровольців, людей, котрі у кризові для своєї держави часи добровільно стали на її захист. День українського добровольця відзначають 14 березня, бо саме цього дня 2014 року близько 500 добровольців з Самооборони Майдану вирішили стати резервістами Національної гвардії України та прибули на полігон Нові Петрівці – так вони стали першим добровольчим формуванням. Згодом вони прийняли присягу та відбули на схід України.  

Період правління проросійського уряду Януковича призвів до того, що наша держава на початок 2014 року опинилася в умовах майже цілковито зруйнованої системи управління силовими структурами. Ситуацією скористалася російська федерація, яка впродовж лютого – березня окупувала Кримський півострів. Одночасно з кримськими подіями агресор активно перекидав до східних і південних регіонів України диверсантів, які разом з місцевими колаборантами почали захоплювати державні будівлі та приміщення силових структур. У цей надзвичайно складний період величезну роль зіграв добровольчий рух. Навіть відсутність нормального спорядження та транспорту не завадила створенню десятків добровольчих підрозділів у квітні – травні 2014 року. Переважно на шкільних автобусах, у формі та бронежилетах, які придбали волонтери, зі зброєю ще радянського виробництва бійці добровольчих формувань вирушали на лінію зіткнення. Завдяки мужності й патріотизму добровольців вдалося зупинити ворога та переозброїти армію. 

Одним з тих, хто у квітні 2014 року вирішив стати на захист рідної землі, був Сергій Вікторович Печений, який добровільно долучився до підрозділу патрульної поліції  особливого призначення – роти «Чернігів». 2015 року солдат Сергій Вікторович Печений вступив до лав ЗСУ на військову службу за контрактом. 12 березня того самого року опанував військово-облікову спеціальність 100672 та, відповідно, отримав кваліфікацію «Снайпер 3-го класу», що дозволяла Сергієві обіймати штатну посаду стрільця-снайпера в різних підрозділах ЗСУ. 

З 25 травня 2015 по 6 березня 2016 року солдат Сергій Вікторович Печений виконував бойові завдання в зоні проведення АТО у складі 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, воюючи з проросійськими збройними формуваннями на різних ділянках фронту, зокрема в районі Авдіївки.

На моментповномасштабного російського вторгнення молодший сержант Сергій Печений продовжував служити на посаді командира першого відділення взводу снайперів 1-ї окремої танкової бригади оперативного командування «Північ» ЗСУ. З 24 лютого по 5 квітня 2022 року захисник у складі свого підрозділу долучився до оборони Чернігова. Сергій був одним з тих, хто давав відсіч ворогу вже в перші хвилини повномасштабного вторгнення. Так, 24 лютого 2022 року він разом зі своїм взводом на прикордонні заклав вибуховий пристрій на 700 кілограмів вибухівки та здійснив підрив одного з мостів. Це затримало просування ворога й дало можливість підготуватися до відсічі агресору. То була надзвичайно небезпечна операція з високим ризиком для життя самого захисника, але завдання виконали чітко й на високому професійному рівні. 

За час з початку повномасштабного вторгнення Сергій Вікторович отримав п’ять поранень, проте не завжди проходив лікування у шпиталях. На рахунку захисника було багато збережених життів побратимів, він особисто організовував евакуацію загиблих і поранених товаришів, а ще завжди проводив у своєму взводі якісний інструктаж та навчання військовослужбовців до максимальної бойової готовності. 

На жаль, 3 жовтня 2024 року молодший сержант Сергій Вікторович Печений під час виконання бойового завдання отримав поранення, не сумісне із життям. Герой назавжди залишився 37-річним…

Загибель молодшого сержанта Сергія Вікторовича Печеного є величезною, непомірною втратою для дружини, дітей, батьків та бойових побратимів. Колишній командир 1-ї окремої танкової сіверської бригади Леонід Хода відзначає: «Він був фахівцем найвищого розряду. На жаль, такого, як Сергій, уже не буде. Коли командир із цим бійцем пройшов цю війну, можна сказати, від перших днів, то ця втрата сприймається як втрата когось із рідних».

Провели в останню путь і поховали молодшого сержанта Сергія Печеного в Чернігові. 

Світлана Ніколаєнко, вдова Героя, передала речі свого загиблого чоловіка до Національного музею історії України.

Вічна слава та пам’ять, глибока шана всім, хто віддав своє життя за свободу й незалежність України. 

Ми вдячні всім добровольцям, зокрема і нашим колегам, співробітникам Національного музею історії України, котрі приєдналися до Сил Оборони України, волонтерських структур, щоб допомогти відбити навалу російських окупантів.