9 березня виповнюється 139 років від дня народження відомого українського художника-графіка Георгія Нарбута – автора «Української абетки», проєкту герба Української держави та дизайну перших українських паперових грошей. Георгій Нарбут також уславився як книжковий ілюстратор, розробник друкарських шрифтів, пейзажист та автор силуетних портретів. 

Майбутній художник народився у 1886 р. на хуторі Нарбутівка поблизу Глухова (нині Сумської обл.) у дворянській родині, яка своїми предкам вважала литовських князів 15 століття. 

Свої перші графічні роботи Г. Нарбут створив у 1903 р., навчаючись у Глухівській гімназії. У 1906 р. юнак вступив на філологічний факультет Петербурзького університету. У Петербурзі Нарбут вступив до школи Імператорського товариства заохочення художників, яку очолював Микола Реріх, а також навчався у відомого графіка та живописця Леона Бакста. З 1907 р. він за рекомендацією відомого художника Олександра Бенуа співпрацював з різними видавництвами. Славу Георгію Нарбуту приніс дизайн обкладинки казки Ганса Крістіана Андерсена «Соловей» (1912), у якій художник поєднав стилістику традиційної китайської гравюри з художніми елементами мистецтвом ампіру. Відтоді Нарбут став відомий як графік з вишуканим художнім смаком та оригінальною манерою малюнка. Розробивши у 1912 р. власний герб, Г. Нарбут зробив на ньому напис «Мазепинець полку Чернігівського Глухівської сотні, старшинський син, емблем і гербів живописець», таким чином нагадуючи про службу своїх предків гетьману Івану Мазепі. У 1915 р. художник проілюстрував видання Вадима Модзалевського та Георгія Лукомського «Герби гетьманів Малоросії».

Товариш Г. Нарбута – мистецтвознавець та художник Г. Лукомський згадував, що завдяки феноменальній зоровій пам’яті Нарбут не робив замальовок з натури, а зображував усе з уяви і в будь-якому ракурсі. Для Нарбута було нескладно намалювати найскладніше перспективне нагромадження колон або малюнок вибагливої паркетної підлоги. Лукомський описував Георгія як представника українського «полковницького» козацтва: кругловидого, з високим чолом, м’якою українською вимовою та веселою вдачею. За свідченням Г. Лукомського, під час роботи над художнім проєктом Нарбут демонстрував колосальну працездатність, витривалість і впертість: міг малювати день, ніч і ранок, а до обіду вже мав готову роботу. Ці якості характеру, а також неабиякий мистецький талант, допомогли йому швидко стати неперевершеним майстром своєї справи.

У 1917 р. Г. Нарбут з дружиною та дітьми оселився у Києві у дерев’яному двоповерховому будинку по Георгіївському провулку, 11.

У вересні 1917 р. Нарбут став професором графіки новозаснованої Української академії мистецтв, у лютому 1918 р. – її ректором. За спогадами сучасників, Г. Нарбут очолив Академію у скрутні часи голоду та війни, проте мужньо і сумлінно виконував свої посадові обов’язки. 

У 1917–1918 рр. Г.Нарбут створив ескізи одностроїв для Української армії, розробив дизайн українських паперових банкнот, Державних герба та печатки. На Державному гербі у бароковому картуші, увінчаному тризубом – гербом київського князя Володимира, художник відтворив зображення печатки Війська Запорозького «козак з мушкетом». 

У 1917 р. Г. Нарбут за дорученням уряду Української Народної Республіки розробив дизайн українських банкнот. Нарбутівські купюри були справжніми витворами графічного мистецтва, декорованими вишуканими бароковими елементами та написами декоративними шрифтами. Після запровадження у березні 1918 р. Центральною Радою нової грошової одиниці – гривні, були надруковані грошові знаки номіналом 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень. Ескіз першої з них виконав Василь Кричевський, решти – Г. Нарбут. На купюрі у 100 гривень Г. Нарбут зобразив бароковий вінок з тризубом, постаті селянки та робітника. На 500-гривенній банкноті (яку у народі називали «Горпинкою») було зображено алегорію Молодої України – дівочу голівку у вінку. Це ж зображення прикрашало й паперові марки (що виконували функцію металевої розмінної монети), у 1918 – 1919 рр. надруковані за ескізами Г.Нарбута та його учня Антона Середи. За такими ж друкарськими кліше були виготовлені і перші українські поштові марки.  

У 1917 р. художник почав працювати над ілюстрованою «Українською абеткою», в якій досяг лаконічності малюнка, поєднаного з вишуканістю композиції та колористики. У трактуванні літер абетки він використав найкращі надбання як української рукописної та друкованої спадщини, так і досягнення західноєвропейських типографів. 

У 1919–1920 рр. на замовлення українських видавництв Г. Нарбут створював обкладинки українських часописів. У цій роботі у царині книжково-журнальної графіки він широко залучав мотиви українського декоративно-ужиткового мистецтва: орнаменти тканин-набійок та килимів, мальованого керамічного посуду, дерев’яного різьблення. 

Доля відміряла художнику короткий вік: у травні 1920 р., після тяжкої хвороби, він помер унаслідок ускладнень. У 1926 р. у Києві відбулась посмертна вставка його творів. 

Пам’ять великого українського графіка вшановується й нині. У 1992 р. нарбутівську марку «Молода Україна» було відтворено на перших поштових марках Незалежної України. У 2006 р. Укрпошта випустила поштові марки, конверти та поштовий штемпель з нагоди 120-річчя Г. Нарбута, а Національний банк України – пам’ятну монету із зображення силуетного автопортрету Г. Нарбута, його особистого герба та фрагмента української банкноти взірця 1918 року. У 2008 р. пошта України розробила два поштові блоки, присвячені 90-річчю випуску перших українських поштових марок.