26 лютого, у День спротиву окупації Криму, Національний музей історії України у Другій світовій війні у партнерстві зі Скарбницею Національного музею історії України та громадською організацією «Алєм» провів захід «Tamir halq» («Корінний народ»). Гостями цієї просвітницької події стали співробітники Інституту історії України Національної академії наук України, а також журналісти та музейники.

На зустрічі говорили про те, як нематеріальна культурна спадщина допомагає зберегти ідентичність, зокрема під час війни. «Кримськотатарський народ постраждав і в Другу світову війну, і, на жаль, потерпає під час нинішньої війни. Важливо говорити про кримськотатарську культуру, тим більше в умовах російської агресії, коли знищуються цей народ, культура, традиції», – акцентувала Інна Єрмакова, організаторка й модераторка події, наукова співробітниця Музею війни.

Як кримські татари зберігають свою ідентичність, гості події дізналися на прикладах двох елементів нематеріальної культурної спадщини цього народу. Йдеться про кавову традицію і орнамент Орьнек, внесений за ініціативи ГО «Алєм» до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Обидва елементи унаочнюють безперервну культурну традицію, яка не «застигла» в далекому минулому, а є невід’ємною частиною сучасних процесів.

Есма Аджієва, голова ГО «Алєм», зазначила: «Мій кримськотатарський народ у різні історичні періоди мусить долати виклики. Попри все, ми концентруємося на тому, щоб зберегти свою ідентичність, свою нематеріальну культурну спадщину. А ще ми маємо внутрішню силу, щоб цією любов’ю ділитися з іншими людьми».

Гості події спробували приготувати традиційну кримськотатарську каву і зробити власні композиції з елементів Орьнеку. Провідний науковий співробітник Скарбниці Олексій Савченко підкреслив роль музею як «контактної зони», де поєднуються наука, культура, мистецтво й політичні процеси.

«Ідея музею як контактної зони належить американському антропологу Джеймсу Кліффорду. Свого часу він відвідав музей у Канаді, де представляли спадщину корінних народів. Там він замислився, чому корінні народи завжди показують через фольклор, а титульні нації, метрополії – через прогрес, індустріалізацію, науку тощо. Це протиставлення має глибоке коріння і є орієнтальним. Воно закріплює хибне упередження, що культура корінних народів застрягла в часах етнографічних експедицій, що представники корінних народів не можуть бути медиками чи інженерами, а мають ходити виключно в прабабусиному традиційному вбранні і репрезентувати себе відповідно. Музеї можуть допомогти деконструювати це хибне уявлення», – підкреслив Олексій Савченко.

Нагадаємо, у Скарбниці з жовтня 2022 року триває виставка «Miras. Спадщина», яка комплексно показує кримськотатарську спадщину за допомогою музейних артефактів. Співкураторами цього проєкту є Есма Аджієва та Олексій Савченко, отже ми говоримо про спадщину з точки зору як носіїв культури, так і співробітників музею.

У контексті осмислення спадщини Олексій Савченко додав: «Те, що нас об’єднує з корінними народами, – це спільний колоніальний досвід. Цей пережитий спільний досвід дає можливість краще розуміти одне одного. Це додає емпатії у сприйнятті спадщини не лише як набору артефактів у музеї, але й як особистих історій, пов’язаних з ними».

Команда музею планує продовжувати такі просвітницькі заходи. Також запрошуємо відвідати виставку «Miras. Спадщина» у Скарбниці Національного музею історії України.

Фото Романа Пупенка, Національний музей історії України у Другій світовій війні