25 лютого виповнюється 120 років від дня народження видатного українського балетмейстера, хореографа, реформатора вітчизняного сценічного танцю, артиста балету, засновника й багаторічного керівника Державного академічного ансамблю народного танцю України Павла Вірського.

Народився він в Одесі у родині, що мала дворянське походження. Його дідусь займався банківською справою, а бабуся закінчила Інститут шляхетних панянок. Батько Павла Вірського був інженером і мав надію, що син піде його шляхом. Родина навіть розглядала можливість закордонного навчання для сина. Проте юний Павло з раннього дитинства цікавився музикою, театром та оперою, яку родина відвідувала кожної неділі.

Після закінчення гімназії Павло Вірський вступив до Одеського музично-драматичного училища, а потім ‒ до Московського хореографічного технікуму імені Луначарського. Під час навчання зацікавився популярними тоді постановками українських народних танців. Сам він у кінці 1920-х років став співавтором оригінальної постановки балетів Рейнгольда Глієра «Червоний мак» і Чезаре Пуні «Есмеральда», прем’єра яких відбулася на сцені Одеського оперного театру.

Згодом Павло Вірський переїхав до Дніпропетровська (нині Дніпра), де в 1937 році разом із Миколою Болотовим організував та очолив Державний ансамбль народного танцю України. В роки Другої світової війни їздив по фронтах разом із ансамблем Київського військового округу, працюючи там балетмейстером. Після війни переїхав до Москви на посаду балетмейстера Червонопрапорного ансамблю танцю, керівником якого тоді був Олександр Александров.

Лише в 1955 році Павло Вірський повернувся до Києва, де став художнім керівником Державного ансамблю танцю УРСР, який із 1977 році носить його ім’я. За час своєї діяльності створив понад 100 номерів і більше 5 концертних програм. Серед найвідоміших хореографічних постановок Павла Павловича: «Гопак», що є візитівкою ансамблю, «Ми з України», «Повзунець», «Ой, під вишнею», «Подоляночка», «Запорожці» та інші.

Помер хореограф 5 липня 1975 року раптово від інфаркту, маючи багато планів і проєктів, готуючись до чергових гастролей. Похований на Байковому кладовищі.

У колекції Національного музею історії України зберігаються предмети, пов’язані з діяльністю Павла Вірського як керівника ансамблю: фото, на якому артистки вітають його з присвоєнням звання народного артиста СРСР (16 листопада 1960 року), та сценічний костюм.