125 років тому, 19 лютого 1900 року, Микола Міхновський виголосив промову, яка невдовзі лягла в основу брошури «Самостійна Україна» – твору, що поклав початок самостійницькій течії в громадсько-політичній думці підросійської України.

Наприкінці 19 – на початку 20 століття серед української інтелігенції чи не найзнаковішими урочистостями були щорічні Шевченківські свята. На святкуваннях 19 лютого 1900 року в Полтаві Микола Міхновський, український правник, громадський і політичний діяч, співзасновник тоді щойно створеної Революційної української партії (РУП), збурив українську громадськість непересічною промовою. У ній завзятий 26-річний харківський адвокат стверджував, що російський царат порушив умови Переяславської угоди 1654 року, і тому її варто вважати недійсною. Натомість Микола Міхновський закликав до боротьби за національну й державну самостійність України, зокрема шляхом збройної боротьби проти царського гноблення. Дмитро Антонович, співзасновник РУП, згадував про цей день: «Міхновський промовляв у Полтаві на тему терористичної акції. Промова ця була запальна та пориваюча. Слово “бомби” так і летіло з уст бесідника: “На царські укази не можна відповідати словами, а тільки бомбами”... Молоді слухачі слухали промову Міхновського з палаючими очима й гарячими серцями. Успіх промова мала надзвичайний».

У березні того самого року полтавська промова 19 лютого разом із промовою М. Міхновського 26 лютого в Харкові лягли в основу брошури «Самостійна Україна», що позиціонувалась як програмний текст РУП. Брошуру видали за підтримки товариства «Молода Україна» у Львові накладом 1000 примірників, адже в російській імперії через обмеження цензури це було неможливо. Вдруге працю, разом з післямовою видавців, передрукували 1917 року, в розпал Української революції, у таборі військовополонених Вецляр у Німеччині за сприяння Союзу визволення України. Примірник саме цього видання зберігається в колекції Національного музею історії України.

Брошура, головним гаслом якої було «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ», стала революційною. Хоч ідею самостійності України вперше в модерну епоху висунув ще Юліан Бачинський у своїй праці «Україна Irredenta», виданій у Галичині 1895 року, саме «Самостійна Україна» започаткувала незалежницьку течію в політичній думці підросійської України. Також новацією брошури стало те, що Микола Міхновський, на відміну від Юліана Бачинського, обґрунтовував потребу політичної самостійності України з правоконсервативних, а не соціалістичних позицій.

Проте тоді, 1900 року, «Самостійна Україна» не знайшла широкого відгуку серед української громадськості в підросійській Україні, зацікавивши лише обмежені кола освіченої молоді. Українська інтелігенція тяжіла до культурницької діяльності, а в політичній думці здебільшого сповідувала автономістські й соціалістичні погляди. Сповна ідеї Миколи Міхновського та «Самостійної України» набули сили в Наддніпрянщині лише під час Української революції. До інтелектуальної спадщини діяча зверталися численні українські мислителі 20 століття, а його головна ідея – незалежна соборна Україна – залишається актуальною й нині.