31 січня (13 лютого) 1884 р. у м.  Харкові в родині генерала артилерії, військового історика Києва Дмитра Петровича Меньшова народилася донька, Наталія.

Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко – українська науковиця, історик, археолог, архівістка, одна з провідних представниць державницької школи в українській історіографії, авторка майже 200 наукових праць у царині історії Запоріжжя та Південної України, доктор історичних наук, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, академік Української Вільної Академії наук та Міжнародної Академії наук у Парижі. 

Ще дитиною вона переїхала до Києва. Навчалася у Фундуклеївській жіночій гімназії, яку закінчила 1901 року. Потім навчається на історично-філологічному факультеті Київських Вищих жіночих курсів. Викладала історію у кількох київських гімназіях у 1910–1924 роках. Була першою жінкою – приват-доцентом Київського університету. На той час подібні посади займали лише чоловіки. У квітні 1923 року одружилась з відомим українським вченим, державним та громадським діячем, академіком Миколою Василенком.

У 1924–1943 роках — співробітниця Всеукраїнської академії наук (ВУАН), де працювала на різних посадах. У 1938–1941 роках — старша наукова співробітниця сектору історії феодалізму Інституту історії України АН УРСР. У жовтні 1940 року в Москві захистила докторську дисертацію на тему: «Нариси з історії заселення південної України в середині XVIII століття (1734-1775 рр.)». У цій праці об’єктивно і детально розглянуто процес заселення і освоєння Півдня України, в чому найактивнішу участь брали українці. Зібрана нею інформація важлива і в контексті подій останніх років, сприяє розвінчуванню історичних міфів, адже росія захопила частину півдня та сходу України і просуває псевдоісторичні теорії про існування так званого «руського міра» та «новоросії».

У листопаді 1940 року Н. Полонська-Василенко – професор у Київському державному університеті. Залишилася при німецькій окупації теренів УРСР під час Другої світової війни. У вересні 1943 року виїхала до Львова, потім емігрувала до Німеччини, де провела решту свого життя працюючи в різних наукових установах. Брала участь у діяльності: Українського історико-філологічного товариства в Празі, Церковно-археографічної комісії у Львові та Мюнхені, НТШ, Українська вільна академія наук та ін.

У 1944–1945 роках вона – професор Українського вільного університету в Празі та Мюнхені (1945–1973). Була професоркою Православної богословської академії в Мюнхені, деканом філософічного факультету Українського вільного університету, членом Українського історичного товариства і УВУ та Міжнародної академії наук в Парижі.

Померла 8 червня 1973 року в Дорнштадті (земля Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина). 

 У бібліотеці Національного музею історії України зберігаються друковані праці Н. Полонської-Василенко. Серед них – двохтомна «Історія України», а також книга «Українська академія наук. Нарис історії». У цій книзі авторка вперше детально описала процес створення Української Академії наук в 1918-19 рр., а також її діяльність у перші десятиліття. Вона особисто була свідком багатьох драматичних подій, які відбувалися в Академії у 1918-1941 рр., ретельно проаналізувала їх. Це робить її книгу цінним джерелом з історії ВУАН.