Галина Севрук — українська художниця, графікеса, керамістка-монументалістка, скульпторка, учасниця Клубу творчої молоді «Сучасник», лауреатка премії Української асоціації незалежної творчої інтелігенції ім. В. Стуса (1991), премії ім. Митрополита А. Шептицького (1994), заслужений художник України (2005), членкиня Спілки художників України.

Народилася 18 травня 1929 року в Самарканді (Узбекистан), куди в 1920-х були змушені переїхати мати Галини — Ірина, яка походила з роду українських митців Григоровичів-Барських, та її батько — архітектор Сильвестр Севрук. Коли Галині минуло лише пів року, родина Севруків переїхала до Харкова, де вони жили до 1941 року. Переживши важкі роки окупації, з 1944-го Галина разом із сестрою та батьками оселилися в Києві. 1947 року розпочалося навчання в Київській художній середній школі ім. Тараса Шевченка. Після її закінчення Галина відвідувала майстерню Юрія Кияченка й готувалася до вступу в художній інститут. 1959-го отримала диплом живописного факультету цього закладу. Працювала в Художньому фонді.

З 1960-х років розпочався пошук нових шляхів у мистецтві. Галина приєдналася до Клубу творчої молоді «Сучасник», брала активну участь у проведенні заходів клубу. Вивчала українську мову, історію України, читала літературний самвидав. У цей час відбулося переосмислення життя мисткині. Друзями Галини були Іван Світличний, Василь Симоненко, Михайло Горинь, Алла Горська, Євген Сверстюк, Вʼячеслав Чорновіл, Віктор Кушнір та інші діячі.

«Мені раптом відкрилися очі: як можна бути художником в Україні і не знати української мови, літератури, історії, свого мистецтва? Я знала, що ці дисципліни ані у вузах, ані у школах не викладаються. Легше було лишитися на старих позиціях, але я вже не могла і не хотіла. Я вже бігла вперед, спотикаючись та падаючи ледь не на кожному кроці».

1964 року до 150-ліття з дня народження Тараса Шевченка Галина Севрук разом з Аллою Горською, Опанасом Заливахою, Галиною Зубченко й Людмилою Семикіною у вестибюлі Київського університету імені Тараса Шевченка створили вітраж «Шевченко. Мати», який було знищено ще до відкриття. Галина Сильвестрівна стала однією із тих, хто підписав лист проти репресій щодо української інтелігенції, відомий як «Лист-протест 139-ти» (1968).

Галина Севрук створила понад 500 камерних керамічних робіт і понад 30 монументальних керамічних панно в архітектурних спорудах Києва, Чернігова, Одеси, Алушти. Була однією з авторів оформлення станції метро «Нивки» (м. Київ).

У Національному музеї історії України працює виставка «Боротьба за незалежність. Творці. Епізоди». Галина Севрук є однією з героїв виставки, на якій експонуються її керамічні роботи із серії «Козацтво України», графіка, документи.

У фондовій колекції музею зберігається комплекс матеріалів мисткині, зокрема рисунок «Жінка з дитиною» (графіка, 1967); особисті документи, а саме повістка Галині Севрук на допит в ролі свідка до слідчого Комітету державної безпеки (1972) і повістка на допит до прокуратури міста Києва (1976).