11 лютого 2021 року відійшла в засвіти Ольга Горинь.

Ольга Горинь (до шлюбу Мацелюх) — українська громадська діячка, учасниця ОУН і УПА, дисидентка, народний майстер декоративно-вжиткового мистецтва (1981).

Народилася 15 жовтня в с. Цетуля на Львівщині. 

1947 року закінчила десять класів середньої школи. Навчалася на курсах інспекторів зі штатів, після прослуховування яких працювала інспекторкою Яворівського райфінвідділу. Закінчила 11 клас, а з наступного року почала працювати вчителькою початкових  класів. 1951 року стала студенткою Львівського університету імені Івана Франка, спеціальність — українська філологія. 

Ольга Горинь була активною учасницею ОУН, тиражувала й поширювала підпільну літературу самвидаву. 1952-го засуджена до 25 років таборів суворого режиму, п’яти років позбавлення прав і конфіскації майна за розповсюдження забороненої літератури, участь в ОУН та «антирадянську діяльність». Покарання відбувала в таборі м. Інта (Республіка Комі), пізніше — у Карагандинській області Казахстану. Достроково звільнена 1956 року. Після звільнення поновлена в університеті. 1963-го вийшла заміж за Михайла Гориня — дисидента та правозахисника. Працювала в науковій бібліотеці Львівського університету, була художньою керівницею Будинку вчителя.

У помешканні Горинів збиралися найяскравіші представники руху шістдесятництва й дисиденти — В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Ігор та Ірина Калинці, Зеновій Красівський, Іван Світличний, Іван Дзюба, Іван Драч й інші. У радянський час за подружжям постійно стежили співробітники КДБ. 1965 року після арешту чоловіка пані Ольгу звільнили з роботи. Згодом їй вдалося влаштуватися на посаду вчительки початкових класів, а згодом — учительки малювання. 1972-го вдруге звільнена з роботи. Певний час працювала сторожем і кочегаром.

Активно боролася за легалізацію УАПЦ та УГКЦ. Була однією з ініціаторок відновлення Союзу українок і головою Української християнської партії жінок. Займалася художньою вишивкою. Учасниця багатьох художніх виставок (з 1966). У творчому доробку Ольги Павлівни — переважно зразки українського вбрання: свитки, кептарі, безрукавки, сукні, які майстриня прикрашала вишивкою та бісером. 2004 року в Києві відбулася перша персональна виставка Ольги Горинь. 

Померла на 91-му році життя. Похована на Личаківському кладовищі (м Львів).

У Національному музеї історії України відкрита до огляду виставка «Боротьба за незалежність. Творці. Епізоди», на якій представлено матеріали, повʼязані з Ольгою Горинь, зокрема деревʼяне намисто, яке в подарунок для неї виготовив український художник і дисидент Опанас Заливаха, перебуваючи в таборі с. Явас у Мордовії. Також експонується записник — подарунок для чоловіка Михайла Гориня до його 60-річчя, обкладинку до якого вишивала пані Ольга.

У фондовій колекції музею зберігається комплекс матеріалів родини Ольги й Михайла Горинів. Серед предметів — вишита серветка (1954) та сувенір у вигляді сердечка, які Ольга Мацелюх (Горинь) виготовила під час увʼязнення в подарунок батькам (1954, з підписом «На памʼять найдорожчим таточкові і матусі. Любляча Оля»).